У Х В А Л А
28 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 233/922/18
Провадження № 14-139 зц 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі :
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
ознайомилася із заявою ОСОБА_3 (далі також - позивач) про перегляд ухвали Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання за орендарем права вважати поновленим договір оренди земельної ділянки та
в с т а н о в и л а:
у березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати за ним право вважати поновленим договір оренди земельної ділянки площею 36,0148 га, кадастровий НОМЕР_1, з 12 вересня 2017 року на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 14 вересня 2005 року та додатковою угодою від 12 вересня 2012 року.
25 жовтня 2018 року Волноваський районний суд Донецької області ухвалив рішення, яким у задоволенні позову відмовив.
3 січня 2019 року Донецький апеляційний суд прийняв постанову, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Позивач подав до Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 жовтня 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 3 січня 2019 року й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
8 лютого 2019 року Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, якою відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою.
Мотивував тим, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, - відсутні.
5 березня 2019 року позивач подав до Великої Палати Верховного Суду заяву, в якій просить переглянути ухвалу Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 8 лютого 2019 року та вирішитипитання про відкриття касаційного провадження. Вказує, що справа має виняткове значення для позивача та стосується питань, які становлять значний суспільний інтерес.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обовʼязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обовʼязків цивільного характеру.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
Вичерпний перелік підстав для передання справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргоюпозивача у справі № 233/922/18 і на розгляд Великої Палати Верховного Суду її не передавав.