ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 676/6260/15-ц
Провадження № 14-598цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - прокурор Камʼянець-Подільського району Хмельницької області в інтересах держави,
відповідачі: ОСОБА_3, Камʼянець-Подільська районна державна адміністрація Хмельницької області (далі - Камʼянець-Подільська РДА), Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ? Камʼянець-Подільське міське управління юстиції Хмельницької області (далі - Камʼянець-Подільське МУЮ),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області
на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2016 року у складі колегії суддів Заїки В. М., Варвуса Ю. Д., Пастощука М. М.
у цивільній справі за позовом прокурора Камʼянець-Подільського району Хмельницької області в інтересах держави до ОСОБА_3, Камʼянець-Подільської РДА, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Камʼянець-Подільське МУЮ, про внесення змін до договору оренди, та
УСТАНОВИЛА:
У вересні 2015 року заступник прокурора Камʼянець-Подільського району Хмельницької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що на підставі розпорядження Камʼянець-Подільської РДА від 18 квітня 2007 року № 275/2007-р між Камʼянець-Подільською РДА та ОСОБА_3 17 травня 2007 року укладено договір оренди земельної ділянки та надано земельну ділянку із земель державної власності площею 80,00 га, розташовану на території Грушківської сільської ради Камʼянець-Подільського району Хмельницької області (далі - Грушківська сільрада), з орендною платою у розмірі 6 800 грн. Вказаний договір зареєстровано в Камʼянець-Подільському районному відділі Хмельницької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України".
У пункті 4 зазначеного договору передбачено, що орендна плата орендарем вноситься в грошовій формі на розрахунковий рахунок Грушківської сільради у розмірі 6 800,00 грн на всю площу з наступною індексацією.
Вказував, що при визначенні розміру орендної плати не враховано нормативну грошову оцінку земельних ділянок, тому просив внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 17 травня 2007 року, укладеного між Камʼянець-Подільською РДА та ОСОБА_3, викласти пункт 4 цього договору у такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на розрахунковий рахунок Грушківської сільради. Грошова плата вноситься щомісячно до тридцятого числа кожного місяця".
Рішенням Камʼянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2016 року позов задоволено. Внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17 травня 2007 року, укладеного між Камʼянець-Подільською РДА та ОСОБА_3, зареєстрованого у Камʼянець-Подільському районному відділі регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди земельної ділянки вчинено запис від 02 жовтня 2007 року за № 0407755150009. Пункт 4 договору викладено в такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 8 (вісім) відсотків від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на розрахунковий рахунок Грушківської сільради. Грошова плата вноситься щомісячно до тридцятого числа кожного місяця". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору оренди передбачена можливість зміни умов договору, в тому числі й щодо розміру орендної плати, яка є регульованою відносно земельних ділянок державної та комунальної власності. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду умов укладеного між сторонами договору в частині розміру орендної плати. Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 27 грудня 2010 року у справі № 10/58 та від 30 травня 2011 року у справі № 11/042.
Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 липня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Камʼянець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 травня 2016 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України у редакції, чинній час постановлення ухвали), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем (далі - ФОП), тому спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
У липні 2016 року заступник прокурора Хмельницької області подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Доводи, наведені у касаційній скарзі
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки тому факту, що земельна ділянка передана ОСОБА_3 в оренду як фізичній особі, а не ФОП, тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
У вересні 2016 року ОСОБА_3 подав заперечення, у якому просив касаційну скаргу заступника прокурора Хмельницької області залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 21 листопада 2018 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 17 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є субʼєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
За загальним правилом, передбаченим у пунктах 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій), суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Частиною першою статті 19 ЦПКУкраїни в редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин, і їх особливістю є участь у справі фізичної особи як сторони спору.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу субʼєкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом та розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій) установлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субʼєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з установленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є субʼєктами підприємницької діяльності.