П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 766/9544/17
Провадження № 14-77цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" та ОСОБА_3 на постанову Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Базіс-інвест" до Приватної виробничо-комерційної фірми "Агролісінвест", виконавчого комітету Херсонської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" про визнання рішення міської ради та свідоцтва про право власності недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання іпотеки припиненою, визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Базіс-інвест" (далі - ТОВ "Базіс-інвест") звернулося до суду з позовом до Приватної виробничо-комерційної фірми "Агролісінвест" (далі - ПВКФ "Агролісінвест"), виконавчого комітету Херсонської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Акордбанк" (далі - ПАТ "КБ "Акордбанк") про визнання рішення міської ради та свідоцтва про право власності недійсними, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання іпотеки припиненою, визнання права власності на нерухоме майно.
Позовну заяву мотивовано тим, що ТОВ "Базіс-інвест", яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Базіс" (далі - ЗАТ "Базіс"), на праві власності належить цех АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 вересня 1998 року, про що 19 липня 2004 року внесено запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
15 серпня 1998 року між ЗАТ "Базіс" та ПВКФ "Агролісінвест" було укладено договір фінансового лізингу, за яким указаний цех передано ПВКФ "Агролісінвест" у платне користування на умовах фінансового лізингу, але зазначено, що ПВКФ "Агролісінвест" отримує право власності на об?єкт лізингу на підставі окремого договору, який між сторонами не укладався.
Проте у 2017 році ТОВ "Базіс-інвест" дізналося, що 21 червня 2007 року за ПВКФ "Агролісінвест" зареєстровано право власності на спірний цех на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19 червня 2007 року № 319.
За договором купівлі-продажу та поділу нерухомого майна від 27 жовтня 2016 року право власності на 9/100 частин указаного цеху перейшло від ПВКФ "Агролісінвест" до ОСОБА_3
За договором купівлі-продажу та поділу нерухомого майна від 22 листопада 2016 року право власності на 12/100 частин указаного цеху перейшло від ПВКФ "Агролісінвест" до ОСОБА_4
22 листопада 2016 року між ПВФК "Агролісінвест" та ПАТ "КБ "Акордбанк" було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки від 21 березня 2013 року, який було укладено для забезпечення зобов?язань ПВФК "Агролісінвест" за кредитним договором від 21 березня 2013 року, за умовами якого фірма передала в іпотеку банку зареєстровану за нею на праві власності частину спірного цеху.
Позивач вважає, що право власності на спірний цех перейшло до ПВФК "Агролісінвест" незаконно, договір про перехід права власності на підставі договору лізингу між сторонами не укладався, рішення виконавчого комітету міської ради прийнято безпідставно.
Ураховуючи викладене, ТОВ "Базіс-інвест" просило суд визнати недійсними рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19 червня 2007 року № 319 у частині видачі ПВКФ "Агролісінвест" свідоцтва про право власності на будівлі та споруди цеху АДРЕСА_1 та видане на підставі цього рішення 19 червня 2007 року Управлінням комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно; витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3, ОСОБА_4, ПВКФ "Агролісінвест" на користь ТОВ "Базіс-інвест" спірне нерухоме майно; визнати припиненою іпотеку за договором від 21 березня 2013 року, укладеним між ПВКФ "Агролісінвест" та ПАТ "КБ "Акордбанк", предметом якого є спірне нерухоме майно; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 32490295 від 22 листопада 2016 року та запис про іпотеку № 17567174 за цією ж датою щодо зазначеного нерухомого майна; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 32489947 від 22 листопада 2016 року та запис про обтяження за цією ж датою № 17566794 щодо спірного нерухомого майна; визнати за ТОВ "Базіс-інвест" право власності на спірні будівлі та споруди.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року закрито провадження у вищезазначеній справі.
Ухвалу мотивовано тим, що вимоги позивача, який є юридичною особою, випливають із договору фінансового лізінгу, укладеного між ним як лізінгодавцем та ПВКФ "Агролісінвест" як лізингоотримувачем у 1998 році, а також вимог про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 19 червня 2007 року № 319 у частині вирішення питання про видачу ПВКФ "Агролісінвест" свідоцтва про право на будівлі та споруди цеху АДРЕСА_1. Тобто відповідачами за вказаними вимогами є юридичні особи. Вимоги ж до фізичних осіб є похідними, окрім того, відповідачі - фізичні особи, зареєстровані як підприємці та використовують спірні приміщення для здійснення підприємницької діяльності. Таким чином, спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 27 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Базіс-інвест" задоволено. Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 вересня 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ця справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Погодившись із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Базіс-інвест" до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є похідними, апеляційний суд вважав, що цей висновок не має правового значення при визначенні юрисдикційної належності спору, оскільки обовʼязком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та обʼєктивності зʼясування обставин справи та оцінки доказів. Вирішення спору за правилами господарського судочинства з урахуванням обраного позивачем способу захисту прав власника в частині позовних вимог до юридичних осіб, а за правилами цивільного судочинства - в частині позовних вимог до кінцевих набувачів прав власності на спірне нерухоме майно, частина з яких є фізичними особами, порушуватиме принцип повноти, всебічності й обʼєктивності зʼясування обставин справи, а дослідження того ж самого предмета й тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності. Апеляційний суд зазначив, що подібні висновки Велика Палата Верховного Суду висловила у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 759/10401/15-ц (провадження № 14-269цс18), 13 та 21 березня 2018 року у справах № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) та № 2-1390/11 (провадження № 14-41цс18), 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц (провадження № 14-74цс18), 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18). Також суд апеляційної інстанції, пославшись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, зазначив, що наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи - підприємця вона виступає в такому статусі у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття у власність нерухомого майна, та дійшов висновку, що статус відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як фізичних осіб - підприємців не впливає на визначення юрисдикції цього спору.
У грудні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "Аккордбанк", у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, скаржник просив постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
ПАТ "КБ "Акордбанк" касаційну скаргу мотивувало тим, що за своїм змістом договір фінансового лізингу від 15 серпня 1998 року є господарським договором, укладеним між юридичними особами: ТОВ "Базіс-інвест" та ПВКФ "Агролісінвест". Позивач звернувся до суду з метою захисту свого особистого майнового інтересу, який випливає із зазначеного договору фінансового лізингу і який не повʼязаний з договорами купівлі-продажу та поділу нерухомого майна від 27 жовтня та 22 листопада 2016 року, договором іпотеки від 21 березня 2013 року. Вимоги до фізичних осіб є похідними. ПАТ "КБ "Аккордбанк" вважає правильним висновок суду першої інстанції, що спір за субʼєктним складом та змістом правовідносин підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки виник з господарського договору. Також ПАТ "КБ "Аккордбанк" зазначило про те, що не погоджується з посиланнями апеляційного суду на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 12 вересня 2018 року у справі № 759/10401/15-ц (провадження № 14-269цс18), 13 та 21 березня 2018 року у справах № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) та № 2-1390/11 (провадження № 14-41цс18), 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц (провадження № 14-74цс18), 20 червня 2018 року у справі № 758/6863/14-ц (провадження № 14-224цс18), оскільки спори у цих справах стосувалися стягнення заборгованості з боржника - юридичної особи та поручителя - фізичної особи, який за умовами договору поруки несе солідарну відповідальність із позичальником за невиконання останнім зобовʼязань за кредитним договором. Відповідачі у цій справі не повʼязані солідарним обовʼязком як боржники, а позовні вимоги до усіх відповідачів не є однорідними або нерозривно повʼязаними між собою.
Отже, провадження у справі суд першої інстанції закрив правильно відповідно до субʼєктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
У січні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3, в якій він, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивував тим, що спір виник з договору фінансового лізингу, укладеного між юридичними особами - ТОВ "Базіс-інвест" та ПВКФ "Агролісінвест. Відповідачами за вимогами про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради № 319 від 19 червня 2007 року у частині вирішення питання про видачу ПВКФ "Агролісінвест" свідоцтва про право власності на будівлі та споруди цеху АДРЕСА_1 та визнання недійсним виданого на підставі цього рішення свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно, є юридичні особи. Вимоги до нього та ОСОБА_4 про витребування майна є похідними від зазначених вимог, тому можуть бути предметом судового розгляду в судах після (або паралельно) вирішення господарського спору між ТОВ "Базіс-інвест", ПВКФ "Агролісінвест" та Херсонською міською радою. Окрім того, він та ОСОБА_4 є фізичними особами - підприємцями та використовують спірні приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
ОСОБА_3 зазначив, що всі учасники спору є субʼєктами підприємницької діяльності, що унеможливлює розгляд цього спору в порядку цивільного судочинства. Спір щодо іпотеки також є похідним і відповідачем за цими вимогами є юридична особа. Також ОСОБА_3 зауважив, що відповідачі у справі не повʼязані солідарним обовʼязком перед позивачем, заявлені вимоги не є однорідними, тому вважає, що апеляційний суд неправильно застосував практику Верховного Суду при визначенні юрисдикційної належності спору.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 14 січня 2019 року призначив справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 06 лютого 2019 року передала справу на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, оскільки касаційні скарги містять доводи щодо порушення апеляційним судом правил предметної та субʼєктної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду вважала мотиви, на підставі яких постановлено зазначену ухвалу Верховного Суду, обґрунтованими та ухвалою від 25 лютого 2019 року прийняла справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обовʼязків цивільного характеру.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є субʼєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
У пунктах 1, 3 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, що діяла на час відкриття провадження у справі) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
У статті 19 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
За змістом статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі) господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, повʼязаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.