Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 461/12053/15-ц
Провадження № 14-85 цс 19
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради (далі також - позивач) до ОСОБА_3 (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - Львівське комунальне підприємство (далі також - ЛКП) "Княже місто", про зобовʼязання вчинити дії
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 липня 2016 року, постановлену колегією суддів у складі Гірник Т. А., Бакуса В. Я. та Левика Я. А.
Учасники справи:
позивач: Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,
відповідач: ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:ЛКП "Княже місто".
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 3 грудня 2015 року позивач звернулася з позовом, в якому просила зобовʼязати відповідачку - власницю квартири АДРЕСА_1 (що використовується як нежитлове приміщення відповідно до рішення № 327 від 2 липня 1999 року)- за власні кошти відновити самовільно демонтоване приміщення коридору першого поверху площею 3,8 кв. м (далі - приміщення коридору) та дверний отвір, який є виходом на сходову клітку між приміщеннями під літерами XXVI та XXXVI (далі - дверний отвір), а також демонтувати залишки самовільно влаштованої стіни в подвірʼї будинку біля вказаної квартири.
2. Мотивувала позов такими обставинами:
2.1. Будинок АДРЕСА_1 (далі - будинок) перебуває у віданні Львівської міської ради та на обслуговуванні ЛКП "Княже місто". Квартира НОМЕР_1, що знаходиться у цьому будинку та є власністю відповідачки, складається з двох кімнат загальною площею 46,50 кв. м (далі - квартира).
2.2. 10 серпня 2015 року ЛКП "Княже місто" склало протокол про адміністративне правопорушення № 19 про те, що відповідачка самовільно демонтувала приміщення коридору, заклала дверний отвір, та залишила залишки самовільно збудованої стіни у подвірʼї будинку біля квартири.
2.3. 21 вересня 2015 року в. о. голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради видав розпорядження № 398 "Про відновлення приміщення коридору, дверного отвору та демонтаж залишків стіни в подвірʼї, розташованому біля квартири АДРЕСА_1" (далі - розпорядження № 398), яким затвердив висновок міжвідомчої комісії Галицького району (витяг з протоколу № 35 від 8 вересня 2015 року § 5), зобовʼязав відповідачку за власні кошти відновити самовільно демонтоване приміщення коридору, дверний отвір, і демонтувати залишки самовільно влаштованої стіни у подвірʼї будинку біля квартири.
2.4. 12 жовтня 2015 року комісія ЛКП "Княже місто" склала акт про те, що відповідачка не виконала вимоги розпорядження № 398.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. 4 березня 2016 року Галицький районний суд м. Львова ухвалив рішення, яким позов задовольнив. Вважав, що позовні вимоги підтверджені належними доказами та є обґрунтованими.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4. 25 липня 2016 року Апеляційний суд Львівської області постановив ухвалу, якою скасував рішення Галицького районного суду м. Львова від 4 березня 2016 року та закрив провадження у справі.
5. Мотивував тим, що позивач як субʼєкт владних повноважень предʼявила вимоги до відповідачки на виконання владних управлінських функцій, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) з метою реалізації функції контролю за станом благоустрою житлового фонду, а саме щодо невиконання відповідачкою розпорядження № 398. У позовній заяві позивач не доводила порушення цивільних прав, а тому спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 5 вересня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга позивача, мотивована порушенням апеляційним судом норм процесуального права. Позивач просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 липня 2016 року, а справу направити до цього суду для продовження розгляду.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
7. 30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
8. Мотивує тим, що позивач оскаржує ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 25 липня 2016 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
9. Позивач вважає, що спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства. На підтвердження доводів долучила рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 жовтня 2015 року у справі № 464/1265/15, від 20 жовтня 2015 року у справі № 461/1316/15 й ухвалу Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 серпня 2014 року у справі № 6-11096св14. Зазначила доводи, аналогічні до тих, що були вказані у позовній заяві, та стверджує про законність рішення суду першої інстанції.
(2) Позиції інших учасників справи
10. Відповідач і третя особа аргументи щодо касаційної скарги не висловили.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів позивача та висновків суду апеляційної інстанції
11. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15).
12. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, субʼєктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
13. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції чинній на час розгляду справи судами першої й апеляційної інстанцій, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
14. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
15. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори за зверненням субʼєкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України (пункт 5 частини другої статті 17 КАС України у вказаній редакції).
16. Суд першої інстанції встановив:
16.1. Будинок перебуває у віданні Львівської міської ради на обслуговуванні ЛКП "Княже місто".
16.2. Згідно з довідкою з місця проживання про склад сімʼї і прописки від 13 жовтня 2015 року № 4210, виданої ЛКП "Княже місто", відповідачка є власницею квартири.
16.3. Рішенням № 327 від 2 липня 1999 року відповідачці наданий дозвіл на використання квартири як нежитлового приміщення.
16.4. 10 серпня 2015 року ЛКП "Княже місто" склало протокол № 19 про адміністративне правопорушення, згідно з яким відповідачка самовільно демонтувала приміщення коридору, заклала дверний отвір та залишила залишки самовільно збудованої стіни у подвірʼї будинку.
16.5. 9 вересня 2015 року комісія ЛКП "Княже місто" склала акт обстеження технічного стану квартири, згідно з яким відповідачка самовільно демонтувала приміщення коридору та заклала дверний отвір.
16.6. 11 вересня 2015 року ЛКП "Княже місто" скерувало відповідачці попередження (вих. № 586), яким зобовʼязало відновити самовільно демонтоване приміщення коридору та дверний отвір, а також демонтувати залишки самовільно влаштованої стіни у подвірʼї будинку.
16.7. 21 вересня 2015 року в. о. голови Галицької районної адміністрації Львівської міської ради видав розпорядження № 398, яким затвердив висновок міжвідомчої комісії Галицького району (протокол № 35 від 15 вересня 2015 року § 5), і зобовʼязав відповідачку за власні кошти відновити самовільно демонтоване приміщення коридору та дверний отвір, а також демонтувати залишки самовільно влаштованої стіни в подвірʼї біля вказаної квартири.
16.8. 2 жовтня 2015 року ЛКП "Княже місто" скерувало відповідачці попередження (вих. № 632), в якому повідомило, що у випадку невиконання розпорядження № 398 в добровільному порядку юридичний відділ позивача подасть позов до суду.
16.9. Відповідачка вимоги розпорядження № 398 у встановлений строк не виконала, про що 12 жовтня 2015 року комісія ЛКП "Княже місто" склала відповідний акт.
17. Згідно з частиною першою статті 60 Закону № 280/97-ВР територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, інше майно та майнові права.
18. Відповідно до частини 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права субʼєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
19. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження обʼєктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати обʼєкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування обʼєктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (частина пʼята статті 60 Закону № 280/97-ВР).
20. Спори щодо здійснення вказаних у частині пʼятій статті 60 Закону № 280/97-ВР повноважень стосовно володіння, користування та розпорядження обʼєктами права комунальної власності є приватноправовими та мають розглядатися за правилами цивільного судочинства.
21. Проте позивач не мотивувала позов порушенням її майнових прав чи інтересів або майнових прав чи інтересів територіальної громади міста Львова відповідачкою. Крім того, суди не встановили, що на будинок зареєстроване право комунальної власності.
22. ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою звернення з позовом у цій справі є не перехід речового права на обʼєкт нерухомості, а приведення місць загального користування у будинку (коридору, сходової клітки та подвірʼя) у відповідність до імперативних вимог публічно-правових норм, спрямованих на захист суспільних інтересів.Позивач не скаржилася на порушення речових прав, і суди це питання не досліджували. Забезпечення, зокрема, схоронності комунального житлового фонду є обовʼязком позивача, оскільки у такому збереженні є публічний інтерес територіальної громади, для реалізації якого на виконання передбачених чинним законодавством повноважень діє позивач.
23. З огляду на вказане необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що оскільки предметом позову є зобовʼязання відповідача до вчинення певних дій щодо майна, то у спірних правовідносинах орган місцевого самоврядування не здійснює владні управлінські функції.
24. Позивач звернулася до суду як субʼєкт владних повноважень на виконання управлінських функцій з контролю у сфері житлово-комунального господарства, оскільки відповідачка не усунула порушень в добровільному порядку.
25. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
26. Виконавчі органи міських рад - це органи, які відповідно до Конституції України та Закону № 280/97-ВР створюються міськими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами (абзац 11 статті 1 Закону № 280/97-ВР).
27. До відання виконавчих органів міських рад, зокрема, належать повноваження з управління обʼєктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації (підпункт 1 пункту "а" частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР), а також здійснення контролю за використанням житлового фонду (підпункту 5 пункту "б" вказаної статті).