ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019року
м. Київ
Справа № 604/835/15-ц
Провадження № 14-649цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3
відповідач: Підволочиська селищна рада Підволочиського району Тернопільської області (далі - Підволочиська селищна рада),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бюро технічної інвентаризації у Підволочиському районі Тернопільської області (далі - БТІ), Підволочиське районне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - управління Держгеокадастру), Кооперативне торгово-виробниче підприємство Підволочиського районного споживчого товариства (далі - КТВП Підволочиського РСТ), Підволочиське районне споживче товариство (далі - Підволочиське РСТ),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Підволочиської селищної ради на рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року в складі судді Сташківа Н. Б., додаткове рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2017 року в складі судді Сташківа Н. Б. та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року в складі колегії суддів Бершадської Г. В., Костіва О. З, Хоми М. В., а також ОСОБА_3., Підволочиського РСТ на рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 вересня 2017 року в складі колегії суддів Фащевської Н. Є., Ходоровського М. В., Загорського О. О.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Підволочиської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: БТІ, управління Держгеокадастру, КТВП Підволочиського РСТ, Підволочиське РСТ, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування, та
УСТАНОВИЛА:
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив: визнати незаконною відмову Підволочиської селищної ради в оформленні права землекористування під обʼєктом приватної власності - комплексом будівель і споруд ринку загальною площею 722,90 кв. м на АДРЕСА_1 визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,215 га за цією ж адресою, припинивши право постійного користування цією ділянкою Підволочиським РСТ.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 01 липня 2014 року на підставі договору дарування він набув право власності на комплекс будівель та споруд, що знаходяться на АДРЕСА_1.
Вказував, що до нього також перейшло право оренди земельної ділянки, на якій знаходяться придбані ним будівлі та споруди, які перебували у користуванні Підволочиського РСТ, яке припинило право користування цією земельною ділянкою.
Посилаючись на те, що він неодноразово звертався із заявами до Підволочиської селищної ради з метою укладення договору оренди земельної ділянки, однак постійно отримував відмови, ОСОБА_3 просив позов задовольнити.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано припиненим право постійного користування Підволочиського РСТ під обʼєктом - Підволочиським продовольчим ринком площею 0,221 га на АДРЕСА_1, що надано на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 01 вересня 1997 року серії НОМЕР_1. Визнано за ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,2152 га на АДРЕСА_1 для обслуговування набутого ним комплексу будівель та споруд ринку загальною площею 722,90 кв. м, у тому числі: торгового павільйону з адміністративними приміщеннями загальною площею 413,50 кв. м; торгового павільйону зі складськими приміщеннями загальною площею 135 кв. м; вбиральні загальною площею 71,0 кв. м; двох торгових піднавісів загальною площею 103,40 кв. м.У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено. Стягнуто з Підволочиської селищної ради на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 243,60 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки Підволочиське РСТ відчужило належний йому комплекс будівель та споруд ринку, що знаходяться на АДРЕСА_1, тому підлягає припиненню право постійного користування Підволочиського РСТ земельною ділянкою, наданою під вказані обʼєкти нерухомості; ОСОБА_3 як теперішній власник вказаних вище нежитлових обʼєктів, згідно з положеннями статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) має право користування спірною земельною ділянкою для їх обслуговування на тих самих умовах, що й попередній власник площею 2 152,00 кв. м, з огляду на наданий позивачем розрахунок потреби площі; інші розрахунки щодо зменшення чи збільшення площі спірної земельної ділянки, необхідної для обслуговування вказаних обʼєктів адміністративно-виробничого призначення відсутні.
Додатковим рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2017 року стягнуто зі ОСОБА_3 у дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року апеляційну скаргу Підволочиської селищної ради відхилено, рішення Підволочиського районного суду Тернопільської областівід 06 квітня 2017 року та додаткове рішення цього судувід 16 травня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для припинення права користування Підволочиським РСТ спірною земельною ділянкою та визнання за позивачем права користування цією земельною ділянкою у заявленому ним розмірі.
У липні 2017 року Підволочиська селищна рада звернулася зкасаційною скаргою, в якій просила рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року в частині, що стосується задоволення позовних вимог про визнання припиненим права користування земельною ділянкою та визнання права користування земельною ділянкою, додаткове рішення цього ж суду від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи наведені у касаційній скарзі Підволочиської селищної ради
Підволочиська селищна рада у касаційній скарзі, вказувала, що вимога позивача про припинення права субʼєкта господарювання (Підволочиського РСТ) користування земельною ділянкою, яка надана для виробничої діяльності не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства з огляду на положення статті 1 Закону України від 10 липня 2003 року № 1087-IV "Про кооперацію" та пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, чинній на момент звернення до суду із вказаним позовом); ОСОБА_3, заявляючи вимоги про визнання за ним права користування земельною ділянкою під комплексом будівель і споруд ринку, також бере участь у спірних земельних відносинах як субʼєкт господарювання - ФОП.
Також зазначала, що Підволочиська селищна рада не може бути відповідачем, оскільки нею не порушено право ОСОБА_3 на користування спірною земельною ділянкою; судами першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимогам статті 11 ЦПК України в редакції, чинній на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій, припинено право постійного користування земельною ділянкою Підволочиським РСТ, хоча дійсним її користувачем було КТВП Підволочиського РСТ і таких вимог позивач не заявив; спірна земельна ділянка не може бути обʼєктом цивільних прав з огляду на положення статті 79-1 ЗК України та неприсвоєння їй кадастрового номера.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підволочиської селищної ради.
Рішенням Апеляційного суду Тернопільської області від 08 вересня 2017 року рішення Підволочиського районного суду від 06 квітня 2017 року в частині визнання припиненим права постійного користування Підволочиським РСТ під обʼєктом Підволочиський продовольчий ринок площею 0,221 кв. м на АДРЕСА_1 та визнання права користування цією земельною ділянкою за ОСОБА_3, та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Підволочиської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: БТІ, управління Держгеокадастру, КТВП Підволочиського РСТ, Підволочиське РСТ, про припинення права користування земельною ділянкою, визнання права користування земельною ділянкою та визнання незаконною відмови в оформленні права землекористування, відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема тим, що на спірній земельній ділянці площею 0,221 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, крім придбаного ОСОБА_3 комплексу нежитлових приміщень, також знаходяться місця для ведення господарської діяльності та торгівлі товарами інших фізичних осіб - підприємців (далі - ФОП), в тому числі й ОСОБА_5, тому, визнавши право користування спірною земельною ділянкою за позивачем, судом вирішено питання про права та обовʼязки осіб, які не брали участі у справі.
Також судом апеляційної інстанції зазначено, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2016 року у позові ФОП ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу комплексу будівель, що на знаходяться на АДРЕСА_1 від 22 липня 2013 року, відмовлено. ОСОБА_3 набув право на нерухоме майно за договором дарування, у якому дарувальником зазначено ОСОБА_6
У вересні 2017 року ОСОБА_3 та Підволочиське РСТ, кожен окремо, звернулися до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Апеляційного суду Тернопільської області від 08 вересня 2017 року та залишити в силі рішення Підволочиського районного суду Тернопільської області від 16 травня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року.
Доводи, наведені в касаційних скаргах ОСОБА_3 та Підволочиського РСТ
Касаційну скаргу мотивовано тим, що попередній власник комплексу будівель, що знаходяться на АДРЕСА_1, набувши їх на підставі аукціону, результати якого не скасовані та не визнані недійсними, правомірно ними розпорядився, відчуживши їх позивачу; рішення господарського суду стосуються іншого предмета спору; суд першої інстанції, з огляду на правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 та від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-225цс16, зробив правильний висновок, що ОСОБА_3 має право користування спірною сформованою земельною ділянкою, яка надана Підволочиському РСТ у користування у 1997 році та на якій розташований належний йому комплекс будівель і споруд для їх обслуговування; з огляду на положення статті 141 ЗК України та неодноразові ухилення Підволочиської селищної ради від надання йому права користування вказаною земельною ділянкою, вимоги про припинення права користування цієї землею попереднім власником є законними.
Крім того зазначено, що порушення рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 06 квітня 2017 року праваОСОБА_5 на здійснення торгівельної діяльності не вбачається, оскільки немає підтверджень здійснення останньою торгівельної діяльності на ринку, що знаходиться на АДРЕСА_1. Не надано договору оренди торгівельного місця, на якому вона здійснює торгівельну діяльність на цій території, а також наявності місць для провадження господарської діяльності інших ФОП на спірній земельній ділянці.
Ухвалами судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня та 04 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У червні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції, оскільки однією з підстав оскарження судових рішень у касаційній скарзі Підволочиської селищної ради є порушення судами попередніх інстанцій правил предметної та субʼєктної юрисдикції, яке, на думку органу місцевого самоврядування, полягає в тому, що суди безпідставно розглянули справу у порядку цивільного судочинства, через те, що вона має розглядатися за правилами господарського судочинства, враховуючи позовні вимоги про припинення у субʼєкта господарювання (Підволочиського РСТ) права користування земельною ділянкою, яка надана для виробничої діяльності, а також про визнання права користування земельною ділянкою для здійснення господарської діяльності; у спірних правовідносинах ОСОБА_7 виступає як ФОП.
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 14 січня 2019 року вказану цивільну справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційних скаргах ОСОБА_3 та Підволочиського РСТ доводи та матеріали справи, вважає, що вказані касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 31 липня 2014 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 укладено договір дарування, згідно з умовами якого останній прийняв у дар комплекс будівель і споруд ринку, що знаходяться на АДРЕСА_1.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, вказане вище нерухоме майно, в тому числі торговий павільйон з адміністративним приміщенням загальною площею 413,5 кв. м, торговий павільйон із складськими приміщеннями загальною площею 135,00 кв. м, вбиральня загальною площею 71,00 кв. м, два торгових піднавіси загальною площею 103,4 кв. м, а всього загальною площею 722,9 кв. м належить ОСОБА_3
Також суд апеляційної інстанції зʼясував, що попереднім власником вказаного комплексу будівель та споруд ринку було Підволочиське РСТ, якому на підставі рішення Підволочиської селищної ради народних депутатів від 27 серпня 1997 року видано державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_1 від 01 вересня 1997 року на земельну ділянку площею 0,221 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, яка зменшена рішенням органу місцевого самоврядування від 08 грудня 2006 року на 60,00 кв. м.
Будь-які зміни щодо землекористувача з 1997 року Підволочиською селищною радою не вносились.
Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_3 вказував, що після набуття права власності на перелічене вище нерухоме майно до нього також перейшло право оренди земельної ділянки, на якій знаходяться придбані ним будівлі та споруди, яка перебувала у користуванні Підволочиського РСТ, і яке припинило право користування цією земельною ділянкою.
Посилаючись на те, що він неодноразово звертався із заявами до Підволочиської селищної ради з метою укладення договору оренди земельної ділянки, однак постійно отримував відмови, позивач просив визнати незаконною відмову Підволочиської селищної ради в оформленні права землекористування під обʼєктом приватної власності - комплексом будівель і споруд ринку загальною площею 722,90 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,215 га за цією ж адресою, припинивши право постійного користування цією ділянкою Підволочиського РСТ.
Відповідно до статті 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) субʼєктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, якими є і фізичні особи. Усі субʼєкти права власності рівні перед законом.
Субʼєктом права власності є фізична особа. ЦК України не містить заборони щодо перебування у власності окремої фізичної особи нерухомого майна нежитлового призначення.
Частиною другою статті 2 ЗК України визначено, що субʼєктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним обʼєднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга статті 93 ЗК України).
Відповідно до статті 377 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За змістом частин першої, другої статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обʼєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обʼєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За змістом статті 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є, в тому числі набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
Отже, за системним аналізом зазначених норм матеріального права, після укладання договору дарування від 31 липня 2014 року між ОСОБА_3 таОСОБА_6 до ОСОБА_3 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені обʼєкти нерухомості та частини земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування на тих умовах, що були у попереднього власника, в даному випадку Підволочиського РСТ та без попередньої його згоди, оскільки наступний власник ОСОБА_6 таке своє право не реалізував, відчуживши нежитлові приміщення позивачу.