П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/11367/16
Провадження № 11-1324апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенко О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року (суддя Огурцов О. П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року (у складі колегії суддів Глущенко Я. Б., Кузьмишиної О. М., Пилипенко О. Є.) у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної гвардії України (далі - ГУ Нацгвардія України), Іміджево-видавничого центру Національної гвардії України
(далі - Іміджево-видавничий центр Нацгвардії України) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобовʼязання вчинити дії, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України від 18 квітня 2016 року № 50 в частині виключення її зі списків особового складу;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Нацгвардії України від 07 квітня 2016 року № 25 о/с в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення ОСОБА_3 з військової служби;
- поновити на посаді зі спеціальним званням "капітан";
- зобовʼязати Іміджево-видавничий центр Нацгвардії України розглянути її кандидатуру для зайняття іншої посади відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення);
- стягнути із Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України на користь позивачки заробітну плату за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначено, що її звільнення відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, а саме: без попередження про наступне звільнення, без пропозицій інших посад, на яких вона могла б продовжити службу, та у період її перебування на лікарняному.
Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 28 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, у травні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року й задовольнити позов.
19 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла також касаційна скарга ОСОБА_4 (представника позивачки), в якій вона просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та закрити провадження у справі, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 19 травня 2017 року відкрив касаційні провадження за вказаними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08 листопада 2018 року згадану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч. 6 ст. 346 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
Перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
ОСОБА_3 проходила службу у внутрішніх військах Міністерства Внутрішніх справи України (далі - МВС України) з 1992 року, військову присягу прийняла 10 листопада 1993 року.
Відповідно до наказу командира військової частини 3081 МВС України
(далі -в/ч 3081) від 27 червня 2002 року № 65 позивачка була зарахована до списків особового складу зазначеної військової частини.
Наказом командира в/ч 3081 Нацгвардії України від 24 січня 2015 року № 11 о/с капітана ОСОБА_3 призначено офіцером (психологом) Академічного ансамблю пісні та танцю (в/ч 3081) Нацгвардії України.
Пунктом 1 наказу МВС України від 06 листопада 2015 року № 1387 "Про організаційно - штатні зміни в Національній гвардії України" військову частину 3081 Нацгвардії України припинено шляхом ліквідації.
Наказом командира в/ч 3081 Нацгвардії України від 25 листопада 2015 року № 85 "Про заходи щодо попередження про планове вивільнення працівників у звʼязку з ліквідацією в/ч 3081" зобовʼязано довести до всього особового складу під особистий підпис інформацію про наступне вивільнення у звʼязку з ліквідацією зазначеної в/ч з врученням письмового повідомлення, а особовий склад, який перебуває у соціальних відпустках, повідомити письмово поштою.
27 листопада 2015 року за підписом тимчасово виконуючого обовʼязки командира в/ч 3081 позивачці направлено повідомлення від 26 листопада 2015 року № 212, яким вона попереджалась, що в/ч 3081 Нацгвардії України підлягає ліквідації, а вона - 27 січня 2016 року звільненню відповідно до п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обовʼязок і військову службу" (далі - Закон України № 2232-XII) (у звʼязку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів).
Наказом командувача Нацгвардії України від 04 лютого 2016 року № 14 о/с капітана ОСОБА_3, офіцера (психолога) в/ч 3081 відповідно до підп. 1 п. 116 Положення звільнено з посади та зараховано в розпорядження командувача Нацгвардії України і на всі види забезпечення до
Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України.
19 лютого 2016 року наказом командира в/ч 3081 Нацгвардії України від № 20 позивачку виключено зі списків особового складу в/ч та всіх видів забезпечення, а наказом начальника Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України від 19 лютого 2016 року № 25 зараховано до списків особового складу Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України на всі види забезпечення.
22 лютого 2016 року з позивачкою було проведено співбесіду щодо подальшого проходження військової служби у звʼязку з організаційно-штатними заходами, на якій вона зазначила, що звільнятися не бажає і від пропозицій щодо проходження служби в інших частинах Нацгвардії України за межами Київського гарнізону відмовляється. Підписувати лист проведеної бесіди ОСОБА_3 відмовилась, про що було складено відповідний акт.
30 березня 2016 року проведено повторну співбесіду з капітаном ОСОБА_3, на якій їй було запропоновано посаду офіцера-психолога у військових частинах Західного оперативно-територіального обʼєднання Нацгвардії України та Східного оперативно-територіального обʼєднання Нацгвардії України, у звʼязку з відсутністю посад за профілем у військових частинах Нацгвардії України в межах Київського гарнізону,. За результатом проведеної співбесіди ОСОБА_3 відмовилась від проходження служби в запропонованих частинах й наполягала на проходженні служби у межах Київського гарнізону. Підписувати лист проведеної співбесіди ОСОБА_3 також відмовилась, про що того ж дня складено відповідні акти.
07 квітня 2016 року наказом командувача Нацгвардії України № 52 о/с відповідно до п. "г" ч. 6 ст. 26 Закону України № 2232-XII (у звʼязку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з капітаном ОСОБА_3, яка перебуває у розпорядженні командувача Нацгвардії України припинено (розірвано) контракт та звільнено її з військової служби з направленням на військовий облік до Шевченківського районного військового комісаріату м. Києва.
18 квітня 2016 року ОСОБА_3 подала рапорт про надання їй щорічної основної відпустки за 2016 рік тривалістю 48 календарних днів, починаючи з 18 квітня 2016 року по 04 червня 2016 року.
Наказом начальника Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України від 18 квітня 2016 року № 50 позивачку виключено зі списків особового складу Іміджево-видавничого центру Нацгвардії України та всіх видів забезпечення з урахуванням наданої чергової відпустки з 05 червня 2016 року.
Не погоджуючись з наказами відповідачів від 07 квітня 2016 року № 52 та від 18 квітня 2016 року № 50 про своє звільнення з посади, і вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, ОСОБА_3 звернулася до суду із цим адміністративним позовом.
Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи про оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, ВеликаПалата Верховного Суду зазначає наступне.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є субʼєктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Статтею 6 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі, на виконання делегованих повноважень.
За змістом п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України субʼєктом владних повноважень є, зокрема, будь-який субʼєкт при здійсненні ним владних управлінських функцій та повноважень.
Частинами 1 та 2 ст. 17 КАС Українипередбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у звʼязку зі здійсненням субʼєктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Наведені норми узгоджуються з положеннями ст. 2, 4 та 19 КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Пунктом 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.