Постанова
іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 477/797/17
провадження № 51-8629км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 7 червня 2018 року, в кримінальному провадженні № 12016150000000113 за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Поріччя Веселинівського району Миколаївськоїобласті, жительки АДРЕСА_1, такої, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 1 листопада 2017 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї обовʼязки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
За вказаним вироком ОСОБА_2 визнано винуватою в тому, що вона 16 травня 2016 року близько 17-ї год., керуючи технічно справним автомобілем "Volkswagen Passat" (д.н.з. НОМЕР_1) у світлий час доби рухалася по сухій бетонній дорозі з боку виїзду з території ВАТ "Сандора" у напрямку виїзду на автодорогу Н-11 Дніпропетровськ - Миколаїв, розташовану на 315 км + 201 м цієї автодороги у Вітовському районі Миколаївської області, що є головною дорогою, перед нерегульованим перехрестям із автодорогою Н-11 Дніпропетровськ - Миколаїв усупереч вимог п.п. "б" пунктів 2.3, 10.1, 16.11 Правил Дорожнього руху проявила неуважність до дорожньої обстановки, не стежила за її змінами, попри те, що по головній автодорозі рухаються транспортні засоби, які мають перевагу в русі відносно неї, не зупинилась та не переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, і почала виїжджати на нерегульоване перехрестя нерівнозначних доріг, не надавши при цьому переваги в русі мотоцикла "Ноndа" під керуванням ОСОБА_3, який наближався до нерегульованого перехрестя зліва від неї. Урезультаті чого відбулося зіткнення вказаного мотоцикла із лівою боковою частиною автомобіля "Volkswagen Passat", унаслідок чого водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці пригоди.
Апеляційний суд Миколаївської області ухвалою від 7 червня 2018 року вказаний вирок залишив без змін, а апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_1, прокурора та захисника Разумовського О.А. в інтересах ОСОБА_2 - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На думку потерпілого, положення ст. 75 КК щодо ОСОБА_2 застосовано неправильно, що призвело до мʼякості призначеного їй покарання. Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, його наслідки, які настали у виді смерті єдиного сина, втрати годувальника, а також дані про особу винної та її ставлення до вчиненого, яка щиро не розкаялася, скаржник вважає можливим виправлення ОСОБА_2 лише в умовах відбування покарання у виді позбавлення волі. Вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який необґрунтовано залишив вирок районного суду без зміни.
У запереченнях засуджена ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу потерпілого без задоволення.
У запереченнях представник цивільного відповідача ОСОБА_5 зазначає про відшкодування ТОВ "Сандора" потерпілому на підставі укладеного з ним і нотаріально посвідченого договору моральної шкоди та матеріальних збитків у розмірі 400 000 грн, а також про відшкодування засудженою ОСОБА_2 моральної шкоди і матеріальних збитків потерпілому ОСОБА_1 в розмірі 30 000 грн.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, за який її засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 2 ст. 286 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до касаційної скарги потерпілий порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і повʼязані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обовʼязки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.