ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 215/5451/16-ц
провадження № 61-8009св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Кузнєцова В. О., СтрільчукаВ. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Криворізька міська рада Дніпропетровської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою її представником - ОСОБА_6, на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Науменко Я. О., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_5, про визнання права власності на квартиру за набувальною давністю.
В обґрунтування позову послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її сестра ОСОБА_8, якій на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.
Згідно зі складеним за життя заповітом від 22 лютого 2005 року ОСОБА_8 заповіла зазначену квартиру онуці ОСОБА_5
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2008 року визнано за їх матірʼю - ОСОБА_9 - право власності у порядку спадкування на 1/4 частку квартири як на обовʼязкову частку у спадщині, так як на день смерті ОСОБА_8 ОСОБА_9 постійно проживала з нею і була непрацездатною.
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2; після її смерті у спірній квартирі ніхто не проживає.
Позивач зазначає, що з вересня 2006 року ОСОБА_5 не оформила правовстановлюючі документи на квартиру, у цій квартирі не проживає, жодних вимог щодо неї не заявляє, спілкування з родичами не підтримує і її місцезнаходження невідоме. Натомість ОСОБА_4 та її чоловік увесь час до дня смерті ОСОБА_8 і зараз самостійно утримують квартиру АДРЕСА_1, по можливості здійснюють у ній ремонт, намагаються погашати заборгованість за комунальні послуги, яку ОСОБА_5 не сплачує.
Посилаючись на те, що вона відкрито володіє спірною квартирою більше 10 років, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обставин, які є підставою для визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, у цій справі не встановлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для визнання за позивачем права власності на квартиру за набувальною давністю, оскільки вважав, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов на підставі всебічного і повного зʼясування обставин справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що до дня смерті ОСОБА_8 саме вона і її сімʼя допомагали їй, забезпечували лікуванням і доглядом, здійснювали ремонт у квартирі і її утримання. Суди дійшли помилкового висновку про те, що квартира перебуває у занедбаному стані, так як вона доглядає за нею, у цій квартирі досі знаходяться меблі і речі матері та сестри.
На думку заявника, вона відкрито володіє цим майном, оскільки не приховує факт відвідування квартири; про те, що саме вона відповідає за збереження цього майна у належному стані, обізнані сусіди.
ОСОБА_5 правовстановлюючі документи на квартиру не оформила, її станом не цікавиться і витрат на утримання не несе, жодних вимог щодо звільнення цього житла чи його повернення у своє володіння не заявляє. Заявник вважає, що такі дії фактично свідчать про відмову від спадщини.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_8 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 померла. За життя вона склала заповіт, відповідно до якого заповіла належну їй квартиру онуці ОСОБА_5
8 грудня 2006 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_8 у порядку статті 1241 ЦК України звернулася ОСОБА_10; 7 лютого 2007 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом звернулася ОСОБА_5 Інші особи із заявами про прийняття або відмову від спадщини до державної нотаріальної контори не зверталися.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 7 листопада 2008 року встановлено факт родинних відносин, а саме те, що ОСОБА_8 є дочкою ОСОБА_9 Встановлено факт прийняття ОСОБА_9 спадщини після ОСОБА_8 і визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 у порядку спадкування як на обовʼязкову частку у спадщині.
Згідно з відомостями Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна співвласниками зазначеної квартири значаться ОСОБА_9 (1/4 частка) і ОСОБА_8 (3/4 частки).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 померла.
З довідки Комунального житлового підприємства м. Кривого Рогу № 22 від 2 березня 2009 року суди встановили, що з ІНФОРМАЦІЯ_2 у квартирі АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований.
Також судами встановлено, що у спірній квартирі ніхто не проживає, вона знаходиться у занедбаному стані, відключена від газопостачання і водопостачання. ОСОБА_4, яка є рідною сестрою ОСОБА_8 і дочкою ОСОБА_9, у цій квартирі не проживає і відвідує її лише у разі виникнення аварійної ситуації.
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).