П О С Т А Н О В А
Іменем України
20 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/816/18 (П/9901/816/18)
Провадження № 11-1356заі18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Данилевич Н. А. від 09 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
12 жовтня 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія) від 23 липня 2018 року № 1294/ко18, яким визнано суддю Господарського суду міста Києва ОСОБА_3 таким, що не відповідає займаній посаді.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 залишив без руху.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду від 09 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_3 повернуто згідно з положеннями ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), оскільки підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані позивачем, визнано неповажними.
Не погодившись із таким судовим рішенням з підстави порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив, що строк звернення до суду з цим позовом він пропустив з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваного рішення ВККС ним отримано лише 12 вересня 2018 року. Також, на думку ОСОБА_3, розміщення на офіційному веб-сайті ВККС тексту рішення Комісії від 23 липня 2018 року № 1294/ко18 не є підтвердженням його належного повідомлення.
ВККС у відзиві на апеляційну скаргу заперечила проти вимог скаржника та зазначила, що наведені в апеляційній скарзі доводи не ґрунтуються на вимогах законодавства й не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки позивач пропустив місячний строк звернення до суду з цим позовом без поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, та надані на противагу їм аргументи ВККС, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, ВККС. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВККС визначені у ст. 266 КАС України.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі "Меньшакова проти України").
За приписами ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічною службою є, серед іншого, професійна діяльність суддів.
Положеннями ст. 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом пʼяти днів з дня її подання постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, де зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
За приписами ст. 123 КАС Україниу разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
У рішенні ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.