Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 501/5126/15-ц
провадження № 61-16547св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Лесько А. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Фінансова компанія "СТС-Інвест",
третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Стройтехснаб",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Ващенко Л. Г.,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Фінансова компанія "СТС-Інвест" (далі - ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест"), третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Стройтехснаб" (далі - ТОВ "Стройтехснаб"), про стягнення пені за невиконання зобовʼязань.
Позовна заява мотивована тим, що 19 травня 2006 року вона уклала з ТОВ "Фінансова компанія "СТС-Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест", угоду № 144/05 про участь у фонді фінансування будівництва. На виконання угоди, з метою отримання у власність квартири АДРЕСА_1, вона передала відповідачу на рахунок фонду фінансування будівництва у довірче управління 265 233,24 грн, що еквівалентно 51 501,6 дол. США.
23 травня 2006 року від ТОВ "Фінансова компанія "СТС-Інвест", яке зобовʼязалось профінансувати за рахунок коштів фонду будівництво ТОВ "Стройтехснаб" зазначеної квартири у вказаному будинку, вона отримала свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва виду А. Відповідно до умов договору будинок мав бути споруджений і зданий в експлуатацію в 2-му кварталі 2008 року.
Посилаючись на те, що відповідач допустив недобросовісну поведінку по відношенню до неї як довірительки фонду, відмовившись добровільно передати їй майнові права на повністю проінвестований обʼєкт будівництва, про що свідчить прийняте судове рішення у справі № 501/5834/13-ц від 03 березня 2014 року на її користь, позивач на підставі частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" просила стягнути з ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест" пеню в розмірі 13 596 654,16 грн за несвоєчасне виконання зобовʼязань, поновивши їй строк позовної давності.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 22 червня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "ФК "СТС-Інвест" на користь ОСОБА_4 пеню у розмірі 1 241 700,00 грн.
Стягнуто з ПАТ "ФК "СТС-Інвест" на користь держави судовий збір у розмірі 6 890,00 грн.
В іншій частині вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем на день розгляду справи угода № 144/05 від 19 травня 2006 року не виконана, тому відповідно до статті 7 Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", частини третьої статті 551 ЦК Україниз ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест" необхідно стягнути неустойку за прострочення виконання зобовʼязань в меншому розмірі ніж заявлено у позові, а саме - 1 241 700,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 червня 2016 року змінено. Стягнуто з ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест" пеню за період з 10 грудня 2014 року по 10 грудня 2015року в сумі 7 956,99 грн.
Стягнуто з ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест" на користь держави 487,2 грн.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до положень частини п?ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", умовами угоди № 144/05 від 19 травня 2006 року, загальна вартість замовлення складається із суми 265 233,24 грн, сплачених позивачем за обʼєкт інвестування. Тому розмір неустойки за період з 10 грудня 2014 року по 10 грудня 2015 року складає 7 956,99 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить рішення суду апеляційної інстанцій змінити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та стягнути з відповідача на її користь неустойку за період з 10 грудня 2014 року по 10 грудня 2015 року у сумі 37 251,11 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом до спірних правовідносин не застосовано положень частини третьої статті 553 ЦК України, оскільки в угоді від 19 травня 2006 року № 144/05 визначена загальна вартість обʼєкта інвестування 265 233,24 грн, що еквівалентно 51 501,6 дол. США, тому і пеня має обраховуватися відповідно до курсу гривні до долара США, який на день звернення до суду з позовом становив 24,11 грн за 1 дол. США (51 501,6 ?24,11?3 %) і становить 37 215,11 грн.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У запереченні на касаційну скаргу ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест" зазначало, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач здійснювала інвестування в іноземній валюті. Навпаки, платіжні доручення наявні у матеріалах справи свідчать про те, що грошові кошти до ФФБ перераховувались у гривні. Крім того, згідно пункту 16.1 розділ 16 "Винагорода управителя" Правил ФФБ встановлено, що: "за здійснення управління Фондом довіритель управителю винагороду не сплачує", тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми частини пʼятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Судами установлено, що 19 травня 2006 року між ОСОБА_4 та ТОВ "Фінансова компанія "СТС-Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Фінансова компанія "СТС-Інвест", укладена угода № 144/05 про участь у фонді фінансування будівництва, згідно з умовами якої довіритель (позивач) на підставі повного визнання нею Правил ФФБ виду А, дає згоду на участь у ФФБ, бере на себе зобовʼязання виконувати Правила ФФБ, передає кошти управителю (відповідачу) в управління з метою отримання у власність обʼєкта інвестування та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цими коштами, а управитель приймає кошти на рахунок ФФБ у довірче управління з подальшим використанням коштів фонду у порядку, визначеному правилами ФФБ.
Зазначена угода від імені ТОВ "Фінансова компанія "СТС-Інвест" укладена генеральним директором ОСОБА_5, що діяла на підставі Статуту, Правил ФФБ типу А та угоди № 3 про фінансування обʼєкту будівництва з залученням коштів, наданих в управління ФФБ від 15 березня 2005 року, укладеного ТОВ "Фінансова компанія "СТС-Інвест" з ТОВ "Стройтехснаб" (а. с. 8).
Також апеляційним судом встановлено, що не заперечувалося сторони, що в угоді від 19 травня 2006 року № 144/05 помилково зазначені номер і дата угоди про фінансування обʼєкту будівництва з залученням коштів наданих в управління ФФБ, укладеного управителем з ТОВ "Стройтехснаб", та що правильними реквізитами останньої є угода № 04 від 22 квітня 2005 року (а. с. 61-69).
У пункті 2.1 угоди зазначено, що обʼєкт інвестицій має бути споруджений за адресою: АДРЕСА_1.
Обʼєктом інвестування визначена 2-х кімнатна квартира № 54 на 11 поверсі, загальною площею 71,53 кв. м, в т.ч. житловою 37,69 кв. м (пункт 2.2 угоди).
Загальна вартість обʼєкта інвестування становила 265 233,24 грн, що еквівалентно 51 501,6 дол. США за комерційним курсом (пункт 2.4 угоди).
Запланованою датою введення обʼєкту в експлуатацію зазначено II квартал 2008 року (а. с. 8-13).