Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 462/7413/15-ц
провадження № 61-19781св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод"
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" на постанову Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Львівський локомотиворемонтний завод" (далі - ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування, про виселення.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 була надана у користування кімната АДРЕСА_1 у гуртожитку ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" згідно з договором від 16 лютого 2012 року. Відповідач звільнився з підприємства за власним бажанням відповідно до наказу від 24 березня 2015 року, однак продовжує проживати в гуртожитку разом з дружиною ОСОБА_5 і донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Вважає проживання відповідачів у гуртожитку безпідставним, тому просило виселити відповідачів із займаного ними жилого приміщення.
На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги, ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" просиловиселити ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" в АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції:
Рішенням Залізничного районного суду міста Львова від 15 листопада 2016 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1 гуртожитку ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" в АДРЕСА_1.
Рішення мотивоване тим, що у ОСОБА_4 при вселенні до гуртожитку не виникло право постійного користування житлом в установленному законом порядку. Ордер на право зайняття конкретної кімнати йому не видавався. Його звернення стосовно проживання було спрямовано на тимчасове користування житлом. Інших підстав для набуття права на житло в гуртожитку законом не передбачено.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції:
Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21 грудня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 разом з сімʼєю вселився до спірного житлового приміщення з підстав, що не суперечать положенням законодавства, не самоправно, зі згоди адміністрації та профспілкового комітету ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", перебував в трудових відносинах з позивачем понад 10 років та прожив у спірному гуртожитку, іншого житла сімʼя відповідача не має, неповнолітня ОСОБА_7 проживає в спірному жилому приміщенні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У квітні 2018 року ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасуватипостанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами залишено поза увагою, що відповідач фактично не проживав в гуртожитку до укладення договору, а лише мав реєстрацію. Оскільки ордеру на вселення відповідачам не видавалося, спільного рішення також не приймалось, то їх вселення у це житлове приміщення є неправомірним,відповідач ОСОБА_4 звільнився з підприємства за власним бажанням, однак продовжує проживати в гуртожитку разом з сімʼєю, унаслідок чого вони підлягають виселенню на підставі статті 132 Житлового кодексу Української РСР.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначив, що при вирішенні питання про виселення з кімнати у гуртожитку апеляційним судом вірно враховано визначений статтею 125 ЖК Української РСР перелік осіб, які не можуть бути виселені з них без надання іншого жилого приміщення, тому суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
У липні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:
Апеляційний суд встановив, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований в гуртожитку на АДРЕСА_1 з 13 липня 2006 року, згідно з довідкою ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" від 22 червня 2015 року.
Вселився в гуртожиток на підставі рішення адміністрації та профспілкового комітету підприємства про виділення йому ліжко-місця в гуртожитку на АДРЕСА_1.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_4 працював на ВАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" з 22 вересня 2003 року слюсарем-електриком. 17 лютого 2010 року звільнений за згодою сторін. 11 березня 2011 року прийнятий у ВАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" майстром. Наказом ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" від 24 березня 2015 року звільнений з роботи 25 березня 2015 року за власним бажанням.
02 листопада 2011 року за заявою відповідача ОСОБА_4 у звʼязку з одруженням 16 лютого 2012 року між ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод" та ОСОБА_4 було укладено договір на проживання в гуртожитку, за яким позивач надав відповідачу ОСОБА_4 у користування кімнату № АДРЕСА_1 в гуртожитку для проживання його сімʼї у складі трьох осіб, за адресою: АДРЕСА_1 та поклав на нього обовʼязок вносити плату за три ліжко-місця та уклав з ним договір найму з оплатою за трьох осіб.