Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 464/9124/16-ц
провадження № 61-15св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, ОСОБА_9, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11,
відповідачі: ОСОБА_9, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 19 квітня 2017 року у складі судді Бойко О. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У грудні 2016 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_9, ОСОБА_11 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_9 та її неповнолітні діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 проте не проживають у цій квартирі, що підтверджується актами складеними уповноваженими працівниками Львівського комунального підприємства "Хуторівка". Позивачі вважають, що оскільки відповідачі не цікавлять квартирою, не сплачують за житлово-комунальні послуги та враховуючи те, що будь-якої домовленості про збереження за відповідачами житлової площі за період їхньої відсутності не існує, то вони є такими, що втратили право користування цією квартирою.
На підставі вищевикладеного позивачі просили визнати відповідачів такими, що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1
У березні 2017 року ОСОБА_9, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_8, про усунення перешкод у користуванні житлом і вселення.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що після смерті батька, з квітня 2016 року відповідачі почали чинити їй перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1. 15 квітня 2016 року вона зверталась до з заявою до Львівського комунального підприємства "Хуторівка", про те, що через постійні конфлікти не може з сімʼєю проживати у спірній квартирі та після смерті батька їх не допускають до квартири. Вважає, що вона з дітьми має таке ж право на користування спірною квартирою як і відповідачі.
На підставі вищевикладеного ОСОБА_9, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_10, ОСОБА_11 просила усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вселити її та неповнолітніх дітей у цю квартиру.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 квітня 2017 року у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено. Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 та вирішено вселити ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у квартиру АДРЕСА_1
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що відповідач та її неповнолітні діти зареєстровані у спірній квартирі, не проживають у ній у звʼязку із неприязними відносинами, що виникли між сімʼями, зважаючи на відсутність у них іншого житла, відсутні правові підстави для задоволення первісного позову.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги про вселення позивача за зустрічним позовом та її неповнолітніх дітей у квартиру, місцевий суд виходив з того, що спірна квартира є зареєстрованим місцем їх проживання, право на користування, якою набуте ними у встановленому законом порядку, відтак, останні вправі реалізувати своє право на проживання у ній.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками Сихівського районного суду м. Львова про наявність правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог, оскільки непроживання позивача та її неповнолітніх дітей у спірній квартирі було зумовлено неприязними відносинами між її сімʼєю та іншими мешканцями квартири. Крім того, зазначив, що відповідно до статті 29 ЦК України місцем проживання дітей віком до 14 років є місце проживання їх батьків, тому, неповнолітні ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не могли самостійно реалізувати своє право на користування спірною квартирою, внаслідок свого віку.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
У грудні 2017 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги і відмовити у зустрічних позовних вимогах, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами залишено поза увагою, що показами свідків було підтверджено, що ОСОБА_9 та її діти не проживають у спірній квартирі вже більше 10 років; ОСОБА_9 виїхала зі спірної квартири добровільно, ніхто її до цього не примушував; спроб до вселення у спірну квартиру ОСОБА_9 протягом своєї відсутності не вчиняла; перешкод до її вселення позивачі не вчиняли.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
У березні 2018 року касаційна скарга разом з матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.