Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 559/1553/16-ц
провадження № 61-2322св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
ЖуравельВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
представник відповідача- ОСОБА_7,
третя особа без самостійних вимог - орган опіки та піклування Дубенської міської ради
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на постанову Рівненського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В, Бондаренко Н. В., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_6 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 12 вересня 2007 року до 18 грудня 2013 року вона перебувала з ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3
Оскільки відповідач стосунків із сином не підтримує, ухиляється від виконання своїх обовʼязків з його виховання, матеріально його не забезпечує, не сплачує аліменти на підставі судового рішення, не цікавиться фізичним та духовним розвитком дитини, не забезпечує харчуванням, внаслідок чого син позбавлений батьківського піклування, просила позбавити його батьківських прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 листопада 2017 року за заявою ОСОБА_6 заочне рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 13 грудня 2016 року скасовано.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 вересня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_6 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 ухиляється від виконання своїх батьківських обовʼязків по вихованню та утриманню малолітнього сина, не приймає участі у навчально-виховному процесі, не цікавився станом його здоровʼя. Суд погодився з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 26 грудня рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова апеляційного суду аргументована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обовʼязків без поважних причин, а судом не встановлено винної поведінки останнього щодо ухилення від виховання дитини і свідомого нехтування ним своїми обовʼязками, тому відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини першої статті 164 СК України, для позбавлення його батьківських прав.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст та узагальнюючі доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_12 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Скарга аргументована тим, що суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
Зокрема, суд не зазначив, які норми матеріального права неправильно застосовані місцевим судом, безпідставно не прийняв до уваги висновок органу опіки та піклування, не врахував показів свідків, не звернув увагу на наявність заборгованості у відповідача зі сплати аліментів на користь сина.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу на надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що з 12 вересня 2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний на підставі Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 18 грудня 2013 року.
У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився син ОСОБА_3
Після припинення стосунків та сумісного проживання сторін, їх малолітня дитина залишилася проживати разом із матірʼю ОСОБА_4
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 02 грудня 2013 року ОСОБА_6 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_4 на сина ОСОБА_3 у розмірі 500,00 грн щомісячно, починаючи з 16 жовтня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Дубенської міської ради від 05 жовтня 2016 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_6
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення.
Суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних звʼязків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно памʼятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її звʼязків із сімʼєю, крім випадків, коли сімʼя виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).