Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 522/2717/13-ц
провадження № 61-24246св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Київський відділ державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс",
третя особа - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
третя особа - ОСОБА_7,
особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_8,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 04 травня 2017 року у складі суддів Комлевої О. С., Журавльова О. Г., Кравця Ю. І.,
ВСТАНОВИВ :
У лютому 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Київський ВДВС м. Одеси), товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Еліт Сервіс" (далі - ТОВ "ТД "Еліт Сервіс"), треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в якому просив: визнати недійсними прилюдні торги від 05 вересня 2011 року з реалізації арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 на виконання судового наказу Київського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2010 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру, видане 16 вересня 2011 року ОСОБА_6 на підставі акту про проведення прилюдних торгів, затвердженого виконуючим обовʼязки начальника Першого Київського ВДВС Одеського міського управління юстиції від 14 вересня 2011 року.
Позов мотивовано тим, що 21 березня 2011 року державним виконавцем Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ за заявою стягувача ОСОБА_9 прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси по виконанню судового наказу про стягнення грошової суми за договором позики з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9
У встановлений строк ОСОБА_5 борг не погасила, що дало підстави державному виконавцю звернути стягнення на майно боржника.
За заявою стягувача стягнення було звернуто на належну боржнику пʼятикімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі договору купівлі-продажу від 06 жовтня 2009 року.
Звернення стягнення відбувалося шляхом проведення прилюдних торгів, які відбувалися з численними порушеннями при підготовці та порушеннями Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
При цьому, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року договір купівлі-продажу квартири, укладений 06 жовтня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, було визнано недійсним, у звʼязку з чим ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання прилюдних торгів з продажу спірної квартири і свідоцтва про право власності недійсними, оскільки проведенням прилюдних торгів було порушено його права та законні інтереси, а їх проведення супроводжувалося численними порушеннями норм чинного законодавства.
Суди розглядали справу неодноразово.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2013 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 04 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Позивач не довів, що державним виконавцем та Одеською філією "ТОВ "ТД "Еліт Сервіс" при проведенні прилюдних торгів були недодержані норми Закону України "Про виконавче провадження", а також норми Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
На момент проведення прилюдних торгів договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 06 жовтня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, був дійсним. На час продажу спірної квартири ОСОБА_4 не був її власником.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 вказаний договір купівлі-продажу квартири від 06 жовтня 2009 року було визнано недійсним.
Разом з тим, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 травня 2015 року зазначене рішення скасовано, рішення у справі не прийнято, спір не вирішено.
Оскільки судом не було встановлено незаконність проведення прилюдних торгів щодо реалізації спірної квартири, то суд вважав, що свідоцтво про право власності на імʼя ОСОБА_6 є також дійсним.
У касаційній скарзі, поданій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, особа, яка не брала участі у справі -ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час укладання договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, останній перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8, у звʼязку з чим відчужене за вказаним договором майно було обʼєктом спільної сумісної власності подружжя. Письмової згоди на укладення договору купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_8 не давала.
Під час розгляду справи суди не надали належної оцінки вказаним обставинам та не врахували, що право власності ОСОБА_5 зареєструвала лише у січні 2010 року, у квартиру вона не вселялась і не проживала у ній, а договір купівлі-продажу квартири був вчинений без настання правових наслідків, що є ознаками фіктивності, оскільки сторона правочину не передала у власність другій стороні (покупцеві) майно.
На момент відкриття виконавчого провадження, проведення опису квартири, складання експертного висновку про її ринкову вартість квартира перебувала під арештом на підставі постанови слідчого прокуратури і ОСОБА_5 знала про вказані обставини, а відтак висновки судів про законність процедури підготовки і проведення торгів є помилковими.
Поза увагою судів залишилося рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року, яким позов ОСОБА_8 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволено та визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 06 жовтня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Ухвалою від 09 березня 2016 року апеляційний суд Одеської області відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_5 про виправлення описок у вказаному рішенні, зазначивши, що у справі винесено законне рішення, яке не може бути переглянуто в заочному порядку.
Заявник посилається на те, наявність правових підстав для визнання торгів недійсними підтверджується наявними в матеріалах справи рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2012 року, яке місцевий суд незаконно скасував як заочне, та порушеними кримінальними провадженнями стосовно шахрайських дій з боку ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходяться на стадії досудового розслідування з 2010 року.
Крім того, послався на те, що суди не врахували, що строк оренди приміщення, в якому ТОВ ТД "Еліт Сервіс" проводило торги, закінчувався 31 серпня 2011 року, тому призначення та проведення торгів 05 вересня 2011 року було неможливим.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 Справу витребувано із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення
змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу передано Верховному Суду.
Інші сторони не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 03 липня 1995 року ОСОБА_4 на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1.
06 жовтня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, за умовами яким власником квартири стала ОСОБА_5
21 березня 2011 року державним виконавцем Першого Київського ВДВС Одеського МУЮ за заявою стягувача ОСОБА_9 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого Київським районним судом м. Одеси по виконанню судового наказу про стягнення грошової суми за договором позики з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 у розмірі 385 200 грн.