Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 520/14828/16-ц
провадження № 61-28149св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_6,
третя особа - орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради,
треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, як законний представник ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року у складі суддів Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Калараш А. А.,
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, який діє від свого імені та в інтересах ОСОБА_6, треті особи: орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, як законний представник ОСОБА_9, ОСОБА_10, в якому просила ОСОБА_5 та його малолітню доньку ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житлом - квартирою АДРЕСА_2.
Позов мотивовано тим, що позивач на підставі розпорядження голови Київської районної адміністрації Одеськоїміської ради від 16 листопада 2006 року визнана наймачем вищевказаної квартири, у якій з кінця 2006 року відповідач фактично не проживає, а його донька ОСОБА_6 взагалі ніколи там не проживала.
Оскільки відповідачі у зазначеній квартирі не проживають на протязі тривалого часу, їх особистих речей у квартирі немає, вони вибули на інше постійне місце проживання, у звʼязку з чим членами сімʼї позивача вже не є, а їх реєстрація по даній адресі має для наймача негативні наслідки, а саме, вона вимушена нести додаткові витрати на сплату комунальних послуг, що суттєво погіршує майновий стан її сімʼї, а тому просила їх визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених статтями 71, 72 ЖК України.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 31 травня 2017 року у складі судді Васильків О. В. позов задоволено.
Визнано ОСОБА_5 та його малолітню доньку ОСОБА_6 такими, що втратили право користування житлом - квартирою АДРЕСА_2.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не проживає у квартирі з 2006 року, а його малолітня донька не проживає в квартирі з дня її народження, що є підставою, відповідно до статті 72 ЖК України для визнання їх такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Постановою апеляційного суду Одеської області від 28 лютого 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що наявність в матеріалах справи акту від 01 листопада 2016 року про непроживання відповідача та його малолітньої доньки, підписаного трьома особами, не може бути достатньою підставою для задоволення позову. Крім того, зміст цього акту не відображає обставини, які мають правове значення для правильного вирішення справи, не зазначено з якого часу вибули і за яких обставин, причини відсутності, які речі були наявні, коли припинився звʼязок з квартирою і за яких обставин.
Під час розгляду справи відповідач пояснював, що не проживає разом з його малолітньою донькою у спірній квартирі, у звʼязку з наявністю конфлікту з позивачем, яка заперечує їх право користуватися вказаною квартирою, змінила замки і чинить перешкоди в користуванні житлом, яка надавалась, за життя їх батьків, з урахуванням всіх членів їх сімʼї (пʼять осіб). Відповідач не втратив інтересу до спірного житла та іншого житла не має, позбавлений права користування спірною квартирою з незалежних від нього причин, зокрема, з наявністю перешкод для нього та його малолітньої доньки в користуванні спірною квартири з боку позивачки.
Крім того, орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради не приймав участі у розгляді цієї справи, його висновок щодо втрати малолітньою дитиною права користування спірною квартирою також відсутній.
У касаційній скарзі, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права просить скасувати прийняту ним постанову із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не наведено достатньо доводів, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, не викладено мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, не зазначено, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, в якості доказу послався на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 11 квітня 2011 року, у якому встановлено, що у спірній квартирі проживає ОСОБА_5, який чинить перешкоди ОСОБА_11 у вселенні в квартиру АДРЕСА_1. Дані обставини не заперечувалися та були підтверджені в судовому засіданні поясненнями ОСОБА_5
Апеляційним судом не враховано, що відповідач не сплачує комунальні послуги, що завдає матеріальні збитки позивачу, наявність реєстрації місця проживання відповідача унеможливлює оформлення позивачем субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Учасники справи не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що квартира АДРЕСА_2 відноситься до державного житлового фонду.