Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 442/4854/17
провадження № 61-44946св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 року, у складі судді Сухаревич З. М., та постанову апеляційного суду Миколаївської області
від 13 вересня 2018 року, у складі колегії суддів: Шаманської Н. О., Данилової О. О., Коломієць В. В.,
ВСТАНОВИВ :
У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії (далі - ДП "АМПУ") про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що наказом начальника Миколаївської філії ДП "АМПУ" №533/о від 01 листопада 2017 ОСОБА_4 було звільнено з посади контролера команди охорони загону Загальної охорони служби загальної охорони та режиму на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України за скороченням штату. Підставою звільнення є наказ від 28 серпня 2017 року "Про внесення змін до штатного розпису".
ОСОБА_4 вказував на відсутність передумов для скорочення штату працівників Миколаївської філії ДП "АМПУ". Так, не зважаючи на те, що 12 грудня 2017 року між відповідачем та ТОВ "Охоронна компанія "Альфа безпека" було укладено договір про надання послуг з охорони, вимогами статті 10 Закону України "Про морські порти України" передбачено обовʼязкове створення та забезпечення функціонування АМПУ загонів охорони морського порту та відповідне питання знаходиться за межами розсуду роботодавця. При цьому згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року охорона майна ДП "АМПУ" може здійснюватися на договірних засадах виключно органами поліції.
Позивач вважав своє звільнення незаконним, оскільки не існувало обʼєктивних причин для скорочення посади, та, крім того, наявна обґрунтована відмова профспілкового комітету у наданні згоди на таке звільнення. Також зазначав, що відповідачем не було в повній мірі виконано обовʼязок запропонувати всі існуючі на підприємстві вакансії, які ОСОБА_4 міг виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації та досвіду.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 25 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 13 вересня 2018 року, позов задоволено. Поновлено ОСОБА_4 на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму в Миколаївській філії ДП "АМПУ". Стягнуто з ДП "АМПУ" на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 33 601,84 грн.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що звільнення позивача було проведено без дотримання процедури, встановленої статтями 43, 252 КЗпП України, статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", та, крім того, відповідачем не було виконано обовʼязку, передбаченого нормами статті 49-2 КЗпП України, оскільки не надав ОСОБА_4 пропозицій про всі наявні на підприємстві вакансії, які зʼявилися протягом двох місяців і які існували на день звільнення. Порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом його поновлення на роботі на займаній посаді з дня його звільнення, тобто з 01 листопада 2017 року. Поновлення позивача на роботі є підставою для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, з 01 листопада 2017 року по день ухвалення судом рішення 25 травня 2018 року.
У касаційній скарзі ДП "АМПУ", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не досліджено підтверджені належними доказами доводи відповідача щодо повного дотримання вимог законодавства про працю під час звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Заявник посилається на неправильність висновку судів попередніх інстанцій щодо невиконання ним вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України, так як позивачу було надано для ознайомлення списки усіх посад на підприємстві, які були вакантними до моменту його вивільнення.
Відповідач зазначає, що поза увагою судів був залишений той факт, що відмова профспілки в наданні згоди на розірвання трудового договору належним чином не аргументована та не містить посилань на правове обґрунтування незаконного звільнення працівника, в звʼязку з чим, відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" підстави для поновлення працівника на роботі відсутні.
Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до Верховного Суду не направив.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлено, що позивач працював на різних посадах в Миколаївському морському торговельному порту, з 13 червня 2013 року в звʼязку з реорганізацією державного підприємства морського транспорту та утворенням ДП "Адміністрація морських портів України" його переведено до ДП "АМПУ" на посаду слюсаря з ремонту рухомого складу 5 розряду дільниці локомотивного господарства.
Наказом від 12 березня 2014 року ОСОБА_4 з 13 березня 2014 року переведено на посаду стрільця стрілкової команди ВОХР.