Постанова
Іменем України
25 березня 2019 року
м. Київ
справа № 191/3532/17
провадження № 61-72св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року у складі судді Гречко Ю. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, його батькові ОСОБА_7 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_2, яка розташована в АДРЕСА_1.
Також згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3, ОСОБА_7 на праві власності належала земельна ділянка площею 0,2500 га, кадастровий номер НОМЕР_4, що розташована в АДРЕСА_1.
ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача помер. За життя 04 жовтня 2014 року ОСОБА_7 склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачу.
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2016 року визнано дійсною угоду купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої у АДРЕСА_1, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер НОМЕР_4, та земельної ділянки площею 0,2500 га, розташованої в АДРЕСА_1, цільове визначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер НОМЕР_2, укладену 19 червня 2012 року між ОСОБА_7, як продавцем та ОСОБА_6, як покупцем. Також було припинено право власності ОСОБА_8 на зазначені земельні ділянки. Зазначене рішення ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 вересня 2017 року скасовано, а 13 жовтня 2017 року ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області позовна заява ОСОБА_6 залишена без розгляду.
Позивач вважав, що зазначені земельні ділянки вибули із володіння ОСОБА_4 не з його волі. У подальшому ОСОБА_6 відчужив вищевказані земельні ділянки шляхом укладення 25 травня 2017 року договорів купівлі-продажу, на підставі яких ОСОБА_5 придбала ці земельні ділянки.
На підставі зазначених обставин, позивач просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті батька на земельні ділянки та витребувати земельні ділянки з незаконного володіння. Уточнивши позовні вимоги, просив скасувати державну реєстрацію на спірні земельні ділянки за ОСОБА_6 та ОСОБА_5
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2018 року позов задоволено частково.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_2, загальною площею 0,2500 га, та земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_4, загальною площею 0,2500 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, які належали ОСОБА_7, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 640,00 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване, є таким, що вибуло поза волею власника, тому спірні земельні ділянки можливо витребувати у ОСОБА_5 на підставі статті 388 ЦК України. Також суд виходив з наявності правових підстав для скасування державної реєстрації за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на вказані земельні ділянки та передчасності позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності в порядку спадкування.
Додатковим рішенням Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2018 року скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Коваленко С. В. від 25 травня 2017 року, індексний номер 35375991, про реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер обʼєкту нерухомого майна 903058012248, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,25 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1, за ОСОБА_5; скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Коваленко С. В. від 25 травня 2017 року, індексний номер 35375163, про реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер обʼєкту нерухомого майна 903092712248, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,25 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1, за ОСОБА_5; скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 15 квітня 2016 року, індексний номер 29271415, про реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер обʼєкту нерухомого майна 903092712248, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 0,25 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1, за ОСОБА_6; скасовано рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_10 від 15 квітня 2016 року, індексний номер 20272160, про реєстрацію права власності на земельну ділянку, реєстраційний номер обʼєкту нерухомого майна 903092712248, кадастровий номер НОМЕР_4, площею 0,25 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), адреса: АДРЕСА_1, за ОСОБА_6
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 819,20 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів, викладених у апеляційній скарзі, немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 201/9100/16-ц (провадження № 14-424цс18); позивач не ставив питання про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок недійсними; суди не застосували позовну давність, про яку було заявлено відповідачем; не звернули увагу на наявність волевиявлення батька позивача на продаж земельних ділянок, що виключає можливість застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
У касаційній скарзі викладено клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду у звʼязку з тим, що ця справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної застосовчої практики.
Тлумачення змісту частини пʼятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обґрунтування необхідності передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Аналіз змісту клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи свідчить про відсутність виключної правової проблеми у цій справі. Особою, яка звернулася із клопотанням, не наведено у чому саме полягає виключна правова проблема та яким чином передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду сприятиме розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Також не надано обґрунтування наявності різної правозастосовної практики у цій категорії спорів. Тому у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.
У лютому 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_4 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
14 лютого 2019 року до суду від ОСОБА_12, який не є учасником справи, надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
14 лютого 2019 року до суду від ОСОБА_12, який не є учасником справи, надійшла заява про залучення його до участі у справі як правонаступника позивача.
Заява мотивована тим, що на підставі рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року у справі № 191/2565/18 він став власником спірних земельних ділянок.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобовʼязанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
У зазначених випадках на стадії касаційного провадження питання про процесуальне правонаступництво при поданні відповідних заяви і доказів вирішує суд касаційної інстанції.