Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 487/2195/17
провадження № 61-3232св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Крата В.І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - державне підприємство "Адміністрація морських портів України",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 листопада 2018 року у складі судді Щербини С. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "Адміністрація морських портів України") про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 11 травня 2014 року ОСОБА_4 працювала контролером команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України". Наказом керівника філії № 158/о від 23 березня 2017 року була звільнена з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у звʼязку зі скороченням штату. Підставою звільнення зазначено наказ № 30
від 17 січня 2017 року "Про внесення змін до штатного розпису". Звільнення з роботи вважає незаконним, оскільки фактичні зміни в організації виробництва і праці не відбулися, скорочення штату охорони суперечить закону, профспілковий орган завчасно не був повідомлений про наступне вивільнення, згоди профспілкової організації на її звільнення не отримано.
Посилаючись на порушення трудових прав, ОСОБА_4 просила поновити її на роботі та стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Представник ДП "Адміністрація морських портів України"позов не визнав, посилаючись на дотримання всіх вимог трудового законодавства при звільненні позивача. При цьому зазначав, що надання профспілковим органам інформації про наступне вивільнення працівників є обовʼязковим лише у випадках ліквідації, реорганізації підприємств, зміни форми власності або часткового зупинення виробництва; роботодавець має право самостійно визначати численність працівників та доцільність змін в організації виробництва; відсутність згоди профспілкового органу на звільнення не позбавляє суд можливості її запитати; а вимоги, передбачені статтею 49-2 КЗпП України, роботодавцем виконані.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 листопада
2018 року позовні вимоги задоволено.
Поновлено ОСОБА_4 на роботі в Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" на посаді контролера команди охорони загону загальної охорони служби загальної охорони та режиму з 23 березня
2017 року.
Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" на користь
ОСОБА_4 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі
104 464,15 грн.
Стягнуто з ДП "Адміністрація морських портів України" на користь держави судовий збір у розмірі 1 684,64 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі піддано негайному виконанню.
Рішення суду мотивовано тим, що звільнення з роботи ОСОБА_4 здійснено з порушенням порядку звільнення, передбаченого трудовим законодавством, а саме без дотримання вимог частини 2 статті 40 та статті
49-2 КЗпП України щодо вжиття необхідних заходів працевлаштування працівника та статті 43 КЗпП України щодо попереднього узгодження звільнення з профспілковим органом.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року апеляційну скаргу ДП "Адміністрація морських портів України" задоволено частково.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 01 листопада
2018 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення висновок про те, що ОСОБА_4 є членом профспілкового комітету Миколаївського морського торговельного порту професійної спілки працівників морського транспорту.
В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Виключаючи з мотивувальної частини рішення суду першої інстанції посилання суду на те, що позивачка є членом виборного органу профспілки, апеляційний суд виходив із відсутності відомостей про те, що ОСОБА_4 є членом виборного органу профспілки.
В іншій частині апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 лютого 2019 року ДП "Адміністрація морських портів України" через засоби поштового зв?язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Заводського районного суду міста Миколаєва
від 01 листопада 2018 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 січня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідачем належно виконані вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивача, оскільки їй було запропоновано усі вакантні на підприємстві посади, від яких вона відмовилася. Матеріали справи не містять інформації, яка б підтверджувала членство позивача у виборному органі профспілки. Рішення профспілки про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору належним чином не аргументоване, не містить посилань на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника, у звʼязку з чим відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" відсутні підстави для поновлення позивача на роботі.
Доводи інших учасників справи:
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Заводського районного суду міста Миколаєва.
19 березня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
20 березня 2019 року матеріали цивільної справи передано судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.