Постанова
Іменем України
06 березня 2019 року
м. Київ
справа № 369/2397/17
провадження № 61-37087св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Хачікян Станіслав Володимирович, на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року у складі судді Волчка А. Я. та постанову Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Березовенко Р. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна та кредитного зобовʼязання подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2012 року між нею та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб.
07 квітня 2014 року вона за згодою ОСОБА_2 взяла у ОСОБА_4 в борг 80 000 доларів США з метою придбання житла.
05 червня 2014 року за позичені нею кошти та за її згодою на імʼя ОСОБА_2 було придбано майнові права на квартиру в новобудові, на яку після завершення будівництва видане свідоцтво про право власності.
Враховуючи, що квартиру АДРЕСА_1 набуто сторонами за час перебування у шлюбі за кошти, отримані нею в борг, тобто в інтересах сімʼї, ОСОБА_1 просила суд:
поділити спільно набуте майно та боргові зобовʼязання подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1;
визнати право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1;
визнати зобовʼязання ОСОБА_2 щодо повернення 1/2 частини взятих у борг 80 000 доларів США за договором безпроцентної позики грошей від 07 квітня 2014 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрованим у реєстрі за № 1542.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Поділено спільно набуте майно подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира була набута сторонами за час шлюбу, тому є їхньою спільною сумісною власністю, а їх частки в цьому майні є рівними. Водночас позивачем не доведено те, що грошові кошти, отримані за договором позики, були використані в інтересах сімʼї.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 24 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено.
Заочне рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав усім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звʼязок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Хачікян С. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив частково скасувати ухвалені судові рішення та справу передати на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є незаконними, оскільки ухвалені при неповному зʼясуванні всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Так, оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про права та законні інтереси ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі, та якій на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 грудня 2016 року. Тобто під час розгляду справи та ухвалення судом першої інстанції рішення спірна квартира не перебувала у власності ОСОБА_2 Матеріали справи містять заяву про допит свідків від 11 грудня 2017 року, яка залишена судом без уваги. Крім того, факт придбання спірної квартири за спільні грошові кошти подружжя спростовується матеріалами справи.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу позивачем до суду не подано.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за поданою касаційною скаргою.
У вересні 2018 року цивільна справа № 369/2397/17-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та кредитного зобовʼязання подружжя призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди попередніх інстанцій установили, що з 20 вересня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
07 квітня 2014 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір безпроцентної позики грошей.
Під час перебування у шлюбі ОСОБА_2 придбана квартира АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 червня 2014 року.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанції
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Статтею 233 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до пунктів 1-5 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.