Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 495/5379/16-ц
провадження № 61-16969св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
треті особи: Служба у справах дітейБілгород-Дністровської міської ради Одеської області, приватний нотаріус Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Чухрай ТетянаЮріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року у складі головуючого судді Мишко В. В. та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року у складі суддів: Кононенко Н. А., Гайворонського С. П., Сегеди С. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_6, треті особи: Служба у справах дітей Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, приватний нотаріус Білгород-Дністровського нотаріального округу Одеської області Чухрай Т. Ю., про визнання договору дарування недійсним.
Позов мотивовано тим, що 12 травня 2016 року він, перебуваючи під сильним психологічним тиском свого батька ОСОБА_6 і адвоката Руденко Л. В., підписав договір дарування, яким передав безоплатно у власність ОСОБА_6 дарунок у вигляді 3/4 часток житлового будинку АДРЕСА_1, які належали йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Вказував, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.
Також вказував, що 05 листопада 2010 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_9, від якого мають доньку - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, крім того, дружина має дитину від першого шлюбу. Зазначав, що вся його сімʼя, тобто він, його дружина ОСОБА_9 та їх діти з 05 листопада 2010 року і по теперішній час проживають разом у ѕ частинах житлового будинку АДРЕСА_1 і нарівні користуються цим житловим приміщенням.
Крім того, позивач вважає, що в порушення пункту 8 спірного договору дарування, цей договір носить фіктивний характер і не відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, оскільки ОСОБА_4 залишився разом із сімʼєю проживати у належній йому частині будинку, а ОСОБА_6 залишився проживати у належній йому частині будинку, ключі від частини будинку відповідачу не передавав, тому відповідачем прийняття дарунка не відбулось, а у нотаріуса позивач не отримував оригінального примірника договору дарування, після його нотаріального посвідчення.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнення, просив суд визнати недійсним укладений 12 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 договір дарування 3/4 частин будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що складається в цілому з: житлового будинку, загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 32,6 кв. м - літ . "А", підвалу - літ. "В", сараїв - літ. "Б" та "К", літньої кухні - літ. "З", вбиральні - літ. "І", споруд № 1, 2, 8-10, І, ІІ.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем під час розгляду справи належним чином не доведено обґрунтованості заявлених позовних вимог. Оспорюваний договір дарування був укладений відповідно до вимог чинного законодавства та не призвів до зменшення або обмеження прав та інтересів дітей, щодо жилого приміщення, оскільки діти у спірному будинку не зареєстровані. Позивач не повідомив нотаріуса про те, що неповнолітні діти проживають у будинку, тому у нотаріуса були відсутні підстави для витребування у позивача дозволу органу опіки та піклування на відчуження нерухомого майна.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 березня 2017 року рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 лютого 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав доказів на підтвердження його доводів про застосування до нього психічного тиску з метою спонукання до укладення оспорюваного договору дарування проти його дійсної волі чи наявності тяжкої обставини, за відсутності якої правочин не було б укладено. Також, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що права неповнолітніх дітей не були порушені у звʼязку з укладенням спірного правочину, оскільки позивач на момент укладення договору дарування був одноособовим власником ѕ частин будинку АДРЕСА_1, інші особи, в тому числі і неповнолітні діти у будинку не зареєстровані.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. Судами не враховано порушення прав малолітніх дітей під час укладення оспорюваного договору дарування, оскільки правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, а також статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" щодо необхідності попередньої згоди органів опіки та піклування на здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності (користування) на яке мають діти. Посилання суду на те, що оспорюваним договором не порушені права неповнолітніх дітей є помилковим, так як дочка позивача - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітній син дружини позивача проживають і користуються житловим приміщенням у будинку. Також суди не врахували, що договір укладено позивачем під психологічним тиском з боку відповідача, документи на будинок весь час знаходились у ОСОБА_6, що унеможливлювало реєстрацію дружини позивача та неповнолітніх дітей у спірному будинку. Крім того, в матеріалах справи відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування з приводу розгляду справи. Позивач, його дружина та їх неповнолітні діти іншого житла не мають, залишились проживати у частині будинку, яка була відчужена за договором дарування, отже відповідачем не було фактично прийнято частину будинку відчужену за договором дарування.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
16 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що 12 травня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 укладено договір дарування, за умовами якого позивач передав безоплатно у власність ОСОБА_6 дарунок у вигляді ѕ часток житлового будинку, розташованого за адресою, АДРЕСА_1, що складається в цілому з: житлового будинку, загальною площею 61,4 кв. м, житловою площею 32,6 кв. м, літ. "А", підвалу літ. "В", сараїв літ. "Б", "К", літньої кухні літ. "З", вбиральні літ. "І", споруд № 1, 2, 8-10, І, ІІ.