Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 521/11365/15
провадження № 61-40905св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
представник позивача - ОСОБА_5,
відповідачі: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Малинівського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2017 року у складі судді Маркарової С. В. та постанову апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року у складі суддів Заїкіна А. П., Калараш А. А., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ :
У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, в якому просив: усунути йому перешкоду у користуванні квартирою АДРЕСА_3 шляхом вселення у зазначену квартиру; зобовʼязати відповідачів не перешкоджати йому в користуванні вказаною квартирою.
Позов мотивовано тим, що позивач разом з колишньою дружиною ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу між ними та батьками дружини - ОСОБА_7, ОСОБА_8 склалися неприязні стосунки. Реалізувати своє право володіння, користування та розпорядження спірною квартирою позивач позбавлений можливості, оскільки відповідачі перешкоджають йому, не впускаючи до спірної квартири, відібрали ключі. Домовитись про порядок володіння та користування майном добровільно в позасудовому порядку відповідачі відмовляються.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 08 серпня 2017 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 07 червня 2018 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про усунення перешкод у користуванні власністю, вселення задоволено.
Усунуто ОСОБА_4 перешкоди в користуванні власністю шляхом його вселення в квартиру АДРЕСА_2.
Зобовʼязано ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 не перешкоджати ОСОБА_4 в користуванні квартирою АДРЕСА_3
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_9 про усунення перешкоди в користуванні власністю, вселення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що спірна квартира є обʼєктом спільної сумісної власності, набутої ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за час перебування у шлюбі. Належні співвласниками долі є ідеальними, розділ спірного майна в натурі подружжям не проводився. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Між колишнім подружжям та батьками дружини ОСОБА_7, ОСОБА_8 склалися неприязні стосунки. Відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 перешкоджають позивачу у користуванні спірним майном та вселенні до квартири, що є підставою для задоволення позову.
У касаційній скарзі, ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно зʼясували обставин, що мають значення для справи, обставини, які суди вважали встановленими є недоведеними, а висновки судів не відповідають обставинам справи. Судами не враховано, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що саме відповідачі чинять йому перешкоди у користуванні квартирою.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків, що належність спірної квартири до спільної сумісної власності подружжя позивача з колишньою дружиною ОСОБА_6 встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, оскільки рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року, такі обставини не встановлювались. Спірна квартира спільною сумісною власністю подружжя не визнана, з вимогами щодо її поділу позивач до суду не звертався.
Судами не взято до уваги відомост, отриманні під час допиту свідків, зокрема ОСОБА_6, яка у якості свідка пояснила, що спірна квартира придбана за грошові кошти, які їй надали батьки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Крім того, не досліджено рішення Малиновського районного суду м. Одеси по справі № 521/17795/16-ц від 11 квітня 2018 року, рішення апеляційного суду Одеської області по справі № 521/11365/15-ц від 08 грудня 2016 року, від 21 лютого 2017 року, рішення апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2015 року.
Крім того, посилається на те, що суд не повідомив його про день, час та місце розгляду справи, судових повісток не отримував та не знав про сам факт наявності судового засідання, що позбавило його можливості захищати свої права і законні інтереси в судовому засіданні та реалізувати надані йому процесуальні права.
Судом першої інстанції в порушення норм процесуального права 08 серпня 2017 року проведено допит свідка за відсутності технічного фіксування судового засідання.
Заявник послався на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні поданої ним заяви про зупинення провадження у справи до вирішення іншої справи - за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_10 про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів від 10 липня 2012 року в частині визначення покупця. Вказує на те, що позовні вимоги вказаного позову були задоволені судом у повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 не погодився з доводами ОСОБА_8 та просив залишити ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, письмових заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Установлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, в період якого була придбана квартира АДРЕСА_3, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4
У березні 2014 року ОСОБА_6 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання вказаної квартири особистою приватною власністю.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2015 року скасовано рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 серпня 2014 року про задоволення позову ОСОБА_6 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 14 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення апеляційного суду Одеської області від 04 червня 2015 року залишено без змін.
Вказаним рішенням встановлений факт набуття квартира АДРЕСА_3 під час перебування ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у шлюбі.
У справі, яка переглядається між сторонам виникли правовідносини щодо усунення перешкод у користуванні майном, набутим за час шлюбу.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя. Обʼєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (статі 60, 61 СК України).