Постанова
Іменем України
13 березня 2019 року
м. Київ
справа № 619/17/15-ц
провадження № 61-39390св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року у складі судді
ОСОБА_3 та постанову Апеляційного суду Харківської області
від 07 червня 2018 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П.,
Овсяннікової А. І., Сащенка І.С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про відновлення порушеного права та усунення перешкод
у користуванні земельною ділянкою.
Позовна заява мотивована тим, що він на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1994 року є власником житлового будинку АДРЕСА_1 літ. "А-1" з надвірними будівлями: сарай літ. "Б", огорожа № 1, які знаходяться на земельній ділянці площею 0,15 га.
ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу
від 05 березня 2012 року належить житловий будинок АДРЕСА_2, який знаходиться на земельній ділянці площею 1 600 кв. м.
Вважав, що порушені його права як власника земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ширина земельної ділянки, яка знаходиться в його користуванні складає 23 м; межа між земельною ділянкою по АДРЕСА_1 була встановлена Токарівською сільською радою Дергачівського району Харківської області та проходила по вікну будинку НОМЕР_1 який належить ОСОБА_2
Зазначав, що у 2012 році ОСОБА_2 перекопала межу та зайняла належну йому земельну ділянку на 7 метрів, зайняла частину його земельної ділянки та примушує його перенести огорожу.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд поновити його право на користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1, зобовʼязати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні зазначеною земельною ділянкою, поновити межу між земельними ділянками
по АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 24 лютого
2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобовʼязано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1
у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки сторони відмовилися від проведення експертизи, так як у ОСОБА_1 технічний паспорт
від 26 листопада 1989 року і його переоформлювати він не бажав, а у ОСОБА_2 технічний паспорт за 2012 рік, сплачувати кошти за проведення експертизи вона відмовилася, інші витребувані експертом докази у сторін відсутні, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом відновлення меж землекористування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 24 лютого 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог про порушення його права користування зазначеною земельною ділянкою не надано, тому позов вважав необґрунтованим.
Крім того, зазначав, що в іншій частині рішення районного суду не оскаржувалося і апеляційною інстанцією не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційнійскарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про відновлення його порушеного права на користування земельною ділянкою та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Отже судові рішення в частині задоволених позовних вимог про зобовʼязання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою не оскаржуються, тому в силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не перевіряються.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 січня 2019 року відкрито касаційне провадження
в указаній справі і витребувано цивільну справу № 619/17/15-ц
з Дергачівського районного суду Харківської області.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2019 року вищевказану справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними та необґрунтованими, ухваленими при неправильному застосуванні норм матеріального права.
Крім того зазначав, що суди в порушення вимог статей 152, 158 ЗК України не прийняли до уваги той факт, що орган місцевого самоврядування Токарівська сільська рада Дергачівського району Харківської області не приймала участі у вирішенні вказаного спору, що на його думку, є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також вважав, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було прийнято до уваги його клопотання про виклик у судове засідання експерта.
Відзиву на касаційну скаргу
11 грудня 2018 року ОСОБА_1 до Верховного Суду було подано відзив, у якому він зазначав, що після набуття в 2012 році права власності на будинок, ОСОБА_2 перекопала межу між їх земельними ділянками та зайняла належну йому земельну ділянку на 7 м.
Заперечення відповідача на касаційну скаргу
22 грудня 2018 року ОСОБА_2 до Верховного Суду було подано заперечення на касаційну скаргу, в якому вона зазначала, що буд-яких доказів на підтвердження вимог порушеного права та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позивачем не надано.
Крім того зазначала, що всі документи щодо землекористування земельною ділянкою яка належить їй, знаходяться в належному стані. Жодних порушень в оформленні її документів не має. Технічний паспорт на її земельну ділянку виготовлено у 2012 році, який є належним доказом законного землекористування її земельною ділянкою.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Житловий будинок № АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1
на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Одинадцятою Харківською державною нотаріальною конторою 14 жовтня 1994 року, зареєстрований у реєстрі за № 2-4759, відповідно до листа комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос" від 05 листопада
2014 року.
Житловий будинок № АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_2
на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу від 05 березня 2012 року, зареєстрований у реєстрі за № 263, відповідно до листа комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос"
від 05 листопада 2014 року.
Згідно довідки Токарівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 23 вересня 2011 року № 497, за домоволодінням
по АДРЕСА_1 значиться земельна ділянка у розмірі 0,15 га.
Згідно відповіді комунального підприємства технічної інвентаризації "Інвенрос" від 05 листопада 2014 року розмір земельної ділянки
по АДРЕСА_2 складає 1600 кв. м.
Державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки сторонами отримано не було.
Згідно технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 26 листопада 1989 року ширина земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1 складає 23 м. Ширина земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_2 не вказана в її технічному паспорті.