Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 487/4804/16-ц
провадження № 61-9922св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
третя особа - служба у справах дітей Заводської районної адміністрації виконавчого комітету Миколаївської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області в складі судді Семенової Л. М. від 06 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області в складі суддів: Самчишиної Н. В., Галущенка О. І., Лисенка П. П., від 14 грудня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до Заводського районного суду м. Миколаєва з позовом до ОСОБА_5 про визначення місця проживання їх неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею та стягнення аліментів на утримання сина.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 травня 2017 року провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4 про стягнення аліментів закрито.
Позов обґрунтовано тим, що з 2001 року по 2008 рік вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 Від шлюбу учасники справи мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У звʼязку із необхідністю лікування сина у 2012 році вона погодилась надати дозвіл на виїзд дитини до Канади, що, як указано позивачем, відбувалось під моральним тиском відповідача, проте в той же день відкликала свою згоду.
З 2012 року їх з відповідачем син мешкає в Канаді разом з батьком.
Натомість згоди щодо цього досягнуто не було, син бажає проживати з нею та вона також бажає аби дитина повернулась додому.
З початку 2016 року відповідач перестав утримувати дитину та, після розірвання шлюбу, згоди щодо місця проживання сина між колишнім подружжям не досягнуто.
Посилаючись на викладене, позивач просила задовольнити позов.
У січні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини, у якій просив визнати місце проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, з ним.
31 травня 2017 року справа передана до Жовтневого районного суду м. Миколаєва для розгляду за підсудністю.
Питання про прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом судами не вирішено.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що незаконного переміщення дитини через державний кордон не встановлено. Дитина, якій виповнилось 14 років, сама визначає своє місце проживання, яке вибирає між місцями проживання батьків. Спір про місце проживання такої дитини суд може розглядати лише тоді, коли дитина тримається біля себе одним з батьків за допомогою фізичного чи психічного насильства, однак доказів щодо наявності таких підстав позивачем суду не надано. Надані стороною відповідача письмові докази, а також пояснення самої дитини підтверджують його волю проживати разом із батьком та про відсутність ознак фізичного чи психічного примусу з боку батька щодо такого рішення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 жовтня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, на думку скаржника, не повно дослідили зібрані у справі докази, ухвалили рішення, ґрунтуючись на припущеннях та дійшли помилкових висновків про відмову у задоволенні позову. Зазначення, що докази, які досліджені судами є неналежними і не могли бути підставою для відмови у позові. Думку дитини у встановленому законом порядку не зʼясовано. На думку скаржника, суди в оскаржених рішення посилались виключно на телефонну розмову з дитиною, що не передбачено вимогами чинного законодавства.
Касаційна скарга ОСОБА_4 не містить доводів щодо незаконності та необґрунтованості оскаржених рішень в іншій частині, зокрема, щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_5, у звʼязку із чим згідно вимог статті 400 ЦПК України справа в указаній частині не переглядається.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 з 23 листопада 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 січня 2008 року, яке набрало законної сили, шлюб розірвано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у шлюбі сторін народився син - ОСОБА_6
З 2009 року ОСОБА_6 встановлена інвалідність, дата повторного огляду 15 травня 2014 року.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2007 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь позивача на утримання їх сина - ОСОБА_6 аліменти в розмірі 450 грн, щомісяця, до повноліття дитини.
Згідно з довідкою № 1636 від 30 серпня 2016 року, виданої ТОВ "Лески-М", що ОСОБА_6 з народження, з правом на площу, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.
03 листопада 2011 року ОСОБА_7 підписала нотаріально засвідчену заяву про її згоду з питання виїзду з України ОСОБА_5 та їх сина ОСОБА_6 на постійне місце проживання за кордон до Канади. Аналогічну заяву позивачем підписано 25 квітня 2012 року.
Того ж дня, ОСОБА_5 склав нотаріально посвідчену заяву про зобовʼязання повернути сина в України до 01 вересня 2012 року.
25 квітня 2012 року ОСОБА_7 відкликала свою згоду на виїзд сина сторін за кордон.
В серпні 2016 року позивач звернулась до поліції з приводу незаконного вивезення відповідачем їх сина до Канади.
На письмове звернення ОСОБА_4 до організації по захисту прав дітей в Канаді від 27 вересня 2013 року надане письмове свідчення неповнолітнього ОСОБА_6 під присягою (документи легалізовані Генеральним консульством України в м. Торонто, Канаді), про те, що останній має зареєстроване місце проживання в с. Новомиколаївка Миколаївськоїобласті, але зараз знаходиться в Канаді, проживає зі своїм батьком. Вказував, що його мати проживає в Україні, батьки розлучені. За його бажанням, мати заявляла, що не заперечує забрати його за кордон. До Канади він прибув із батьком влітку 2012 року, мав проблеми зі здоровʼям та мав надію на медичну допомогу лікарів Канади. В 2013 році йому проведено операцію після чого його здоровʼя покращилось. В Канаді він мешкає із батьком, його приятелькою ОСОБА_8 та її сином, його однолітком, з якими має добрі стосунки. З матірʼю він підтримує звʼязок, спілкується часто. Бажає її відвідувати, але бажає надалі проживати із батьком та рости в Канаді, де почувається краще.
Згідно пояснень батька дитини - ОСОБА_5, він мешкає в Канаді, може утримувати себе та осіб, які із ним мешкають. З 2012 року син мешкає разом із ним у Канаді та позивач заявила, що не заперечує проти цього. Стан здоровʼя сина був незадовільний та він мав надію на його краще лікування у Канаді, де йому зроблено операцію та син потребує подальшого медичного догляду. Вони мешкають разом з його приятелькою ОСОБА_8, яка також має сина однолітка, та їх діти мають між собою добрі стосунки. До дітей ОСОБА_8 ставиться однаково добре, доглядає та опікується ними. Син висловлював йому своє бажання відвідати матір, але надалі бажає проживати у Канаді.
Згідно заяви дитини - ОСОБА_6, від 19 жовтня 2016 року, посвідченої нотаріусом канадської провінції Саскатчеван, вказував на те, що бажає залишитись проживати в Канаді із батьком, який зможе забезпечити йому майбутнє, якісну освіту, турботу та опіку.
Судами установлено, що станом на момент розгляду справи, неповнолітньому ОСОБА_6 виповнилося 14 років і він висловив бажання проживати з батьком.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.