ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2019 року
Київ
справа №2а-5668/11/1370
адміністративне провадження №К/9901/33150/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду 24.10.2016 (головуючий суддя - Ланкевич А.З.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017 (колегія суддів: головуючий суддя - Кухтей Р.В., судді - Яворський І.О., Нос С.П.)
у справі №2а-5668/11/1370
за позовом Галицької обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області
до ОСОБА_2
про стягнення коштів, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2011 року Державна податкова інспекція у Сихівському районі м. Львова (Галицька обʼєднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області) (далі - ДПІ) звернулась в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача кошти в розмірі 38 010 грн.
В обґрунтування позовних вимог ДПІ зазначила, що відповідачем всупереч вимог Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" не сплачено податок з власників транспортних засобів у розмірі 38 010 грн., тому останній підлягає стягненню в судовому порядку.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24.10.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом, як субʼєктом владних повноважень, не доведено правомірності стягнення з відповідача зазначеної суми податку з власників транспортного засобу.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки відсутності в матеріалах справи доказів виконання відповідачем покладеного на нього обовʼязку зі сплати податку з власників транспортного засобу.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, за відповідачем зареєстровано транспортні засоби марки VOLKSWAGEN TRANSPORTER, державний номерний знак НОМЕР_1, 1999 р.в., кузов №WV1ZZZ70ZXX100390, з обʼємом двигуна 1 896 см. куб., та транспортний засіб марки FIAT SCUDO, державний номерний знак НОМЕР_2, 1999 р.в., кузов №ZFA22000012557994, з обʼємом двигуна 1 905 см. куб.
З наданої податковим органом довідки ДПІ у Сихівському районі м. Львова від 16.02.2011 №2055/17-115 вбачається, що кошти зі сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів при першій реєстрації зазначених транспортних засобів в сумі 38010,00 грн. від відповідача до місцевого бюджету Сихівського району м. Львова не надходили.
Переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" та Законом України "Про порядок погашення зобовʼязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" встановлював податок з власників деяких наземних і водних транспортних засобів, самохідних машин і механізмів як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах.