ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2019 року
Київ
справа №750/6794/17
адміністративне провадження №К/9901/29651/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Чернігівського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 серпня 2017 року (головуючий суддя - Коверзнев В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Карпушова О.В., судді - Епель О.В., Кобаль М.І.) у справі за позовом Чернігівського обʼєднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови,
У С Т А Н О В И В:
У липні 2017 року Чернігівське обʼєднане управління Пенсійного фонду України (далі - Чернігівське ОУПФУ, позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - Управління ДВС, відповідач), в якому просило:
- скасувати постанову від 05 липня 2017 року ВП № 53371452 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Чернігівській області Назаренко М.Б. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 78,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07 липня 2017 року Чернігівське ОУПФУ отримало постанову від 05 липня 2017 року про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 53371452 у сумі 78,48 грн. з виконання виконавчого листа по справі № 750/10061/16-а. Скаржник вважає, що винесена постанова є незаконною, а сума яка вказана у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження є необгрунтованою та документально жодним чином не підтверджується. Крім того, оскаржувана постанова винесена з порушенням строків та порядку вчинення виконавчих дій.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Чернігівське ОУПФУ звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що оскаржувана постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 05 липня 2017 року ВП № 53371452 прийнята з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" та містить відомості, які ґрунтуються на припущеннях, що призводить до безпідставного стягнення коштів із державного органу. Позивачем у добровільному порядку до початку відкриття виконавчого провадження виконано рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист, а тому у відповідача відсутні правові підстави для стягнення витрат виконавчого провадження, оскільки ним не було вчинено жодних фактичних дій на виконання вищезазначеного виконавчого документу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Справу згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2018 року передано для розгляду касаційної скарги колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Білоуса О.В. (суддя-доповідач), Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 лютого 2017 року державним виконавцем Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відкрито виконавче провадження ВП № 53371452 за виконавчим листом № 750/10061/16-а, виданим Деснянським районним судом міста Чернігова. Відповідно до зазначеного виконавчого листа Чернігівське обʼєднане управління Пенсійного фонду України зобовʼязано поновити ОСОБА_5 базовий місяць для проведення індексації пенсії - квітень 2010 року, провести перерахунок пенсії та виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.
13 лютого 2017 року вказана постанова державного виконавця була отримана Чернігівським обʼєднаним управлінням Пенсійного фонду України.
23 лютого 2017 року Чернігівським обʼєднаним Пенсійного фонду України здійснена ОСОБА_5 виплата у розмірі 2885 грн.
05 липня 2017 року державним виконавцем прийнята постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 78,48 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що мотивувальна частина оскаржуваної постанови містить розрахунок здійснених виконавцем витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми витрат виконавчого провадження. Суди зазначили, що відповідачем дотримано вимоги статті 42 Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень та наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження" і правомірно винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, а тому предʼявлений позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Згідно з статтею 1 Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом частин першої та девʼятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.