ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №296/10138/16-а
адміністративне провадження №К/9901/6289/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 18 вересня 2017 року (головуючий суддя Галасюк Р.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року (головуючий суддя Капустинський М.М., судді: Моніч Б.С., Охрімчук І.Г.) у справі №296/10138/16-а за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, про визнання відмови у призначенні одноразової грошової допомоги протиправною, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі також - відповідач, МВС), в якому просив:
визнати протиправною відмову відповідача в призначенні йому одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання повʼязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону України від 20.12.1990 року №565-ХІІ "Про міліцію" (далі - Закон №565-ХІІ), викладену в листі Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 10 листопада 2016 року № 15/2-Ш-211 та зобовʼязати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у звʼязку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання повʼязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону №565-ХІІ, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 (далі - Порядок №850), з урахуванням його права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності з 30 листопада 2015 року.
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 18 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, позов задоволено. Визнано протиправною відмову МВС в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання повʼязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону №565-ХІІ, викладену в листі Департаменту фінансово-облікової політики МВС від 10 листопада 2016 року № 15/2-Ш-211. Зобовʼязано МВС розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у звʼязку із встановленням йому інвалідності ІІІ групи з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання повʼязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до Закону №565-ХІІ, відповідно до Порядку №850, з урахуванням його права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на дату встановлення інвалідності з 30.11.2015 року. Зобовʼязано МВС подати до суду звіт про виконання постанови протягом пʼятнадцяти діб з дня набрання постановою законної сили.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 11 лютого 1997 року по 30 грудня 2002 року (а.с.10), а наказом МВС України від 30 грудня 2002 року №528о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ за пунктом 65 "а" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (за віком) (а.с.11), також наказом начальника Управління МВС України в Житомирській області від 9 січня 2003 року №1о/с позивача звільнено у відставку з 30 грудня 2002 року (а.с.12).
Свідоцтвом про хворобу ВЛК УМВС України в Житомирській області від 25 грудня 2002 року №690/258 встановлено, що отримане ОСОБА_1 захворювання, ТАК, повʼязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.13).
28 лютого 2003 року Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_1 визначено ступінь втрати працездатності - 20% внаслідок захворювання повʼязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.16).
За вказаним відсотком втрати працездатності 29 січня 2004 року згідно зі статтею 23 Закону №565-ХІІ та відповідно до Порядку і умов державного обовʼязкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 ОСОБА_1 виплачено Національною страховою акціонерною компанією ОРАНТА страхове відшкодування з обовʼязкового особистого страхування військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України в сумі 1600,00 грн. (а.с.17).
В результаті медичного огляду 21 грудня 2015 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, з 30 листопада 2015 року, внаслідок захворювання, повʼязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.18).
16 березня 2015 року позивач звернувся до УМВС України в Житомирській області із заявою, передбаченою п.7 Порядку №850, для виплати одноразової грошової допомоги.
У свою чергу УМВС України в Житомирській області направило висновок для затвердження щодо виплати грошової допомоги до УМВС України ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 206700,00 грн. у відповідності до п.8 Порядку №850.
Листом №1645/29/05-2016 від 14 вересня 2016 УМВС України в Житомирській області повідомлено, що Департаментом фінансово-облікової політики МВС України повернуто без затвердження матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу з посиланням на пункт 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (а.с.21).
Підставою для відмови слугувало перевищення дворічного терміну між визначеною Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією ступеню втрати працездатності ОСОБА_1 та первинним визначенням йому групи інвалідності.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що Законом №565-ХІІ не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Вказана норма Порядку №850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, МВС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судових рішень, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач вже отримував допомогу від Національною страховою акціонерною компанією ОРАНТА, у звʼязку з чим підстав для виплати позивачу вдруге одноразової грошової допомоги немає. Крім того, з вказівкою на пункт 4 Порядку №850 відповідач зазначає, що після первинного огляду МСЕК пройшло більше двох років, у звʼязку з чим відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.
Від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому вказується на необґрунтованість доводів касаційної скарги та законність рішень судів попередніх інстанцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.