ПОСТАНОВА
Іменем України
26 березня 2019 року
Київ
справа №807/3996/13-а
адміністративне провадження №К/9901/59526/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,
учасники справи:
представник позивача - Буря О.О.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 (суддя Шешеня О.М.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 (судді: Довгополов О.М. (головуючий), Святецький В.В., Пліш М.А.) у справі № 807/3996/13-а за позовом Ужгородської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області до Приватного підприємства "Весна" про стягнення коштів,
У С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Ужгородська обʼєднана державна податкова інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства "Весна" (далі - відповідач, Підприємство) про застосування наслідків визнання господарського зобовʼязання недійсним, що передбачені ст.208 Господарського кодексу України, а саме стягнути з ПП "Весна" та ТОВ "Рейнбоу ЛТД" в дохід держави все одержане ними за зобовʼязаннями в розмірі 29 793 276,96 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП "Весна" перераховувались кошти без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження обʼєкту оподаткування, несплати податків, в звʼязку з чим дії підприємства призвели до втрати дохідної частини Державного бюджету України. Підприємством порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Виходячи з вищенаведеного ПП "Весна" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повʼязаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовʼязань, не звітують до податкових органів та здійснюють свої операції через таких же посередників. Фактично, у періоді, що перевірявся ПП "Весна" фінансово-господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю, спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди. Також позивач вказав на те, що договори поставки між відповідачами є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повʼязані із його недійсністю. Окрім цього, позивач вказав на те, що правочини порушують публічний порядок, пославшись на статтю 228 Цивільного кодексу України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного від 02.11.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012, у задоволенні позову відмовлено.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2013 рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
5. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ "Рейнбоу ЛТД" закрито у звʼязку з ліквідацією вказаного підприємства та відсутністю його правонаступників.
6. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.
7. Рішення судів мотивовано тим, що при кваліфікації правочину як нікчемного за ст. 228 Цивільного кодексу України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі. Однак листом Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26.12.2016 було повідомлено, що кримінальне провадження щодо директора ПП "Весна" ОСОБА_5 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (у звʼязку з відсутністю в його діяннях складу кримінального правопорушення), чим підтверджується відсутність його вини в намірі порушити публічний порядок як представником однієї зі сторін правочинів, укладених з ТОВ "Рейнбоу ЛТД". Водночас обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, позивач суду не надав. Твердженнями позивача про те, що ПП "Весна" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повʼязаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, використовуючи при цьому фінансово-грошові потоки контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовʼязань, суд вважав необґрунтованими, оскільки порушення контрагентом відповідача вимог податкового законодавства не може спричиняти негативні наслідки для нього. Також, на переконання судів, законодавство не ставить умову виникнення податкових зобовʼязань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів тощо.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог контролюючого органу в повному обсязі.
8. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП "Весна" (постачальник) і ТОВ "Рейнбоу ЛТД" (покупець) 01.01.2008 уклали договори поставки № Р/2008-1 і № Р/2008-2, відповідно до умов яких постачальник зобовʼязувався відвантажити, а покупець прийняти і оплатити товар (бензин марок А-80, А-92, А-95 та дизельне паливо) на загальну суму 29 793 276,96 грн, в тому числі податок на додану вартість 4 965 546,16 грн. Поставка бензину здійснювалася на умовах EXW-склад ВАТ "Дніпронафтопродукт" (м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11) та вважається переданим в розпорядження покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладеної.
На виконання умов вказаних договорів були виписані видаткові та податкові накладні, специфікації. Вказані операції були відображені ТОВ "Рейнбоу ЛТД" в податковому обліку, а саме включено до складу валових витрат суму 24 827 730,80 грн та до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2008 року 4 965 546,16 грн. Також ТОВ "Рейнбоу ЛТД" перерахувало ПП "Весна" 38 976 3327,40 грн.
На підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України від 10.10.2008 у кримінальній справі № 69-59, порушеній відносно директора ПП "Весна" ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України та згідно з наказом Державної податкової адміністрації у Закарпатській області від 19.01.2009 № 22 була призначена та проведена невиїзна документальна перевірка ПП "Весна" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007 по 31.08.2008, за результатами якої був складений акт від 18.02.2009 року № 6/23-50/20459893.
За висновками вказаного акту перевірки у ПП "Весна" відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій так як відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Підприємством не було надано первинних документів, які б підтверджували факт придбання товару ПП "Весна", його транспортування та приймання. Таким чином контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ "Рейнбоу ЛТД" перераховувало кошти ПП "Весна" без мети настання реальних правових наслідків, з метою заниження обʼєкту оподаткування, несплати податків, що призвело до втрати дохідної частини Державного бюджету України. Отже, підприємства уклали правочини, які суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави, тобто є нікчемними.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
10. У доводах касаційної скарги позивач вказує на неправомірність рішення судів першої та апеляційної інстанцій та порушення судами норм матеріального та процесуального права при їх прийнятті, зазначає, що суди безпідставно не взяли до уваги, що під час перевірки контролюючим органом було встановлено, що договори поставки між ПП "Весна" і ТОВ "Рейнбоу ЛТД" є нікчемними, оскільки встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків, а нікчемний правочин є недійсним в силу закону і не створює інших наслідків, крім тих, що повʼязані з його недійсністю. Відсутні первинні документи, які б підтверджували факт придбання, відвантаження, транспортування, прийняття, зберігання.
Вищевказані доводи є аналогічними доводам, що були вказані позивачем в позовній заяві, апеляційних та касаційних скаргах на рішення суду першої інстанції.
11. Підприємством відзиву на касаційну скаргу надано не було.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
12. Конституція України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
12.1. Стаття 19.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Господарський кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
13.1. Частина перша статті 207.
Господарське зобовʼязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубʼєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
13.1. Частина перша статті 208.
Якщо господарське зобовʼязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовʼязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовʼязанням, а у разі виконання зобовʼязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
14. Цивільний кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):
14.1. Стаття 203.
1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
14.1. Стаття 215.
1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пʼятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
14.1. Стаття 216.
1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повʼязані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовʼязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
14.1. Стаття 228.
1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
15. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":
15.1. Стаття 1.
15.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовʼязань, власному капіталі підприємства.
15.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
15.2. Частина 1 статті 9.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
15.3. Частина 2 статті 9.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовʼязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.