ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2019 року
Київ
справа №820/1863/17
провадження №К/9901/22479/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Білоуса О. В., Данилевич Н. А.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, за участю третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про скасування рішення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Шевцової Н. В., суддів: Макаренко Я. М., Мінаєвої І. Т.
І. Суть спору
1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (далі - ДМС України), за участю третьої особи - Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить скасувати пункт 9 (п.п. 9.1-9.3) наказу ДМС України від 17 травня 2016 року № 93 про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання щодо громадянки ОСОБА_1.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 19 квітня 2017 року вона звернулася із заявою до ГУ ДМС України в Харківській області щодо обміну, виданої 07 червня 2004 року, посвідки на постійне проживання в Україні у звʼязку з непридатністю її до подальшого використання, однак листом від 26 квітня 2017 року № 04/1-9697 ГУ ДМС України в Харківській області позивача повідомлено про те, що наказом ДМС України від 17 травня 2016 року № 93 скасовано посвідку на постійне проживання в Україні.
2.1. Вважаючи наведений наказ в частині пункту 9 (п.п. 9.1-9.3), що стосується скасування посвідки позивача на постійне проживання в Україні неправомірним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про його скасування.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 07 червня 2004 року Відділом ГІРФО ГУМВС України в Київській області оформлено та видано ОСОБА_1 посвідку на проживання серії НОМЕР_1.
4. 19 квітня 2017 року позивач звернулася із заявою до ГУ ДМС України в Харківській області щодо обміну посвідки на постійне проживання в Україні у звʼязку з непридатністю її до подальшого використання.
5. Листом ГУ ДМС України в Харківській області від 26 квітня 2017 року № 04/1-9697 року позивача повідомлено про те, що наказом ДМС України від 17 травня 2016 року № 93 скасовано посвідку на постійне проживання в Україні. Також, повідомлено про необхідність зʼявитися ОСОБА_1 до ГУ ДМС України в Харківській області для розʼяснення положень міграційного законодавства.
6. Так, пунктом 9 (п.п. 9.1, 9,2, 9.3) наказу ДМС України від 17 травня 2016 року № 93 скасовано рішення Відділу ГІРФО УМВС України в Київській області від 07 березня 2004 року про видачу посвідки на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки Вʼєтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі висновку ГУ ДМС України в Харківській області від 10 березня 2016 року та видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання від 07 червня 2004 року серії НОМЕР_1 визнано недійсною та такою, що підлягає вилученню.
7. Згідно з висновком ГУ ДМС України в Київській області від 10 березня 2016 року громадянка Соціалістичної Республіки Вʼєтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась з клопотанням щодо видачі їй посвідки на постійне проживання. Поряд із цим зазначається, що позивач прибула до України у 1993 році з метою працевлаштування, працювала на заводі "Ленінська кузня", в подальшому після звільнення залишилася проживати в Україні. З огляду на той факт, що посвідку на постійне проживання в Україні позивачу оформлено у порушення абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", оскільки остання звернулась за оформленням посвідки на постійне проживання у період, коли чинним законодавством вже не було передбачено вчинення таких дій без наявності дозволу на імміграцію. Також зазначено, що висновок Відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 07 березня 2004 року про задоволення клопотання громадянки СРВ ОСОБА_1 про видачу посвідки на постійне проживання, прийнято з порушенням вимог Закону України "Про імміграцію".
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року позовні вимоги задоволено.
8.1. Скасовано пункт 9 наказу ДМС України "Про скасування деяких рішень про видачу посвідок на постійне проживання" № 93 від 17 травня 2016 року щодо громадянки Соціалістичної Республіки Вʼєтнам ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
9. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності позовних вимог, оскільки відсутні підстави для скасування посвідки позивача на постійне проживання в Україні.
11. Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, прийшов до висновку, що рішення Відділу ГІРФО ГУМВС України в Київській області від 07 червня 2004 року про документування позивача посвідкою на постійне проживання позивача в Україні без оформлення дозволу прийнято з порушенням абз.4 п. 4 розділу V Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07 червня 2001 року № 2491-ІІІ.
IV. Касаційне оскарження
12. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
13. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позивач зверталась із заявою про видачу їй посвідки на постійне проживання в Україні до 07 лютого 2002 року, але ВГП та ІС УМВС України в Харківській області відмовляли їй у прийнятті такої заяви з посиланням на відсутність підзаконного акту, що регулює порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання.
14. Водночас представник ДМС України у запереченні вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
16. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
18. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.