ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №752/12319/16-а
адміністративне провадження №К/9901/34295/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 752/12319/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Правобережного обʼєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобовʼязання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Степанюка А.Г., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до Правобережного обʼєднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - Управління), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив зобовʼязати відповідача прийняти відповідне рішення по заяві позивача, яка була ним подана до Управління 11 липня 2016 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 січня 2017 року позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову.
Як встановлено, у листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, до якої було додано: копію трудової книжки, довідку про заробітну плату, документи про стаж, копії паспорту та ідентифікаційного коду, копію атестату, копію військового квитка, копію наказу про атестацію робочого місця, копію картки П-2, копії наказів про зарахування на роботу та звільнення з роботи.
За результатами розгляду поданої позивачем заяви Управлінням було прийнято розпорядження від 08 грудня 2015 року № 20261/11, яким, зважаючи на встановлені у поданих документах розбіжності, прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах.
Листом від 18 грудня 2015 року № 20261/11 Управління повідомило ОСОБА_1 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
11 липня 2016 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах на підставі п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Листом від 15 липня 2016 року № 16791/05 відповідач повідомив позивача про те, що при розгляді заяви від 06 листопада 2015 року з аналогічним пакетом документів Управлінням було прийнято рішення (розпорядження від 18 грудня 2015 року) про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", про що останнього було повідомлено листом від 18 грудня 2015 року № 20261/11.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачем всупереч приписів ст. 45 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" не було розглянуто у встановлений законодавством спосіб заяву позивача про призначення пенсії та не було прийнято жодного рішення.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, обґрунтував своє рішення тим, що за своєю правовою природою заява про призначення пенсії є формою звернення громадянина із проханням сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів, щодо якої встановлено спеціальний порядок розгляду та вирішення.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 8 Закону України "Про звернення громадян" не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.