Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 198/259/17
Провадження № 51-7866 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Кравченка С.І.,
суддів: Білик Н.В., Ємця О.П.,
при секретарі Матушевській Л.О.,
за участю прокурора Матюшевої О.В.,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_1,
захисника ВернераМ.А.
засудженого ОСОБА_3,
розглянув у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017040000000586 за обвинуваченням
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився у с. Розкішне Костянтинівського району Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки та покладено обовʼязки, передбачені ст. 76 КК України,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року щодо ОСОБА_3,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Юрʼївського районного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2017 року ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 грудня 2015 року, та остаточно ОСОБА_3 визначено покарання 5 років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 5 800 грн. та моральної шкоди 40000 грн.
Вирішено питання про процесуальні витрати у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2018 року цей вирок залишено без зміни.
За вироком суду, ОСОБА_3 визнаний винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження. Злочин вчинено за наступних обставин.
18 листопада 2016 року приблизно о 16 год. 40 хв. ОСОБА_3 керував мотоблоком "Zirka WC80DE" з причепом кустарного виробництва, по правій смузі дороги Павлоград-Лозова-Мерефа у Юр`ївському районі Дніпропетровської області від смт. Юр`ївка в напрямку м. Павлоград Дніпропетровської області. Позаду мотоблоку у попутному напрямку, зі швидкістю 90 км/год рухався автомобіль "Lexus LX570", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5
У процесі руху, водій ОСОБА_5 виявивши перешкоду для руху, створену мотоблоком "Zirka WC80DE" під керуванням ОСОБА_3, з метою запобігти зіткненню з ним, застосував маневр вліво, що був небезпечний, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу, по якій рухався автомобіль "Мерседес Бенц 313D ПЕ", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_7, де відбулося зіткнення вказаних автомобілів.
Своїми діями водій ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 19.1, 31.1, 31.6 "б" Правил дорожнього руху.
Порушення п. п.19.1, 31.1, 31.6 "б" Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з настанням події даної дорожньо-транспортної пригоди.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди, пасажирам автомобіля "Мерседес Бенц 313D ПЕ" - малолітньому ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження, а пасажиру ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. Вказує на істотні порушення вимог КПК України, порушення права на захист. Наголошує, що засуджений має неповну середню освіту, а саме 5 класів, що ставить під сумнів його здатність повною мірою реалізовувати свої права, в тому числі право на захист. Зазначає, що в порушення вимог закону апеляційний суд розглянув справу без участі захисника, чим позбавив засудженого на надання кваліфікованої правової допомоги.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав доводи, викладені у касаційній скарзі сторони обвинувачення.
Представник потерпілого підтримав доводи касаційної скарги прокурора.
Засуджений та його захисник просили скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, лише якщо цим не погіршується становище засудженого.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 412 КПК України істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Суд зобовʼязаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обовʼязковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).
Відповідно до вимог ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні наряду з іншим підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до змісту ст. 92 КПК Україниобовʼязок доказування покладений на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом, чого в даному кримінальному провадженні зроблено не було.