ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2019 року
Київ
справа №803/1331/16
адміністративне провадження №К/9901/36404/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Старунський Д.М., судді - Багрій В.М. та Рибачук А.І.)
у справі №876/7808/16
за позовом ОСОБА_2
до Луцької обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року позивач звернувся в Волинський окружний адміністративний суд з позовом до Луцької обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.06.2016 №131690-13.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з огляду на приписи пп. 4.1.9 п. 4.1 статті 4 ПК України податковий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок, з урахуванням змін, внесених Законом України від 24.12.2015 №909-VIIІ лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідача, яким визначено позивачу грошове зобовʼязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що у 2016 році новий податок не встановлювався, а також не змінювалась його ставка, натомість лише змінилися вимоги до обʼєкта оподаткування, а тому податковим органом правомірно визначено позивачу суму грошового зобовʼязання за платежем транспортний податок за 2016 рік.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Луцької обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Волинській області №131690-13 від 29.06.2016.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що справляння транспортного податку у 2016 році є протиправним, оскільки це суперечить принципу стабільності, визначеному у ст. 4 ПК України.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
13 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки LAND ROVER, модель RANGE ROVER, 2012 року випуску, з обʼємом двигуна 4 367 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 7).
29 червня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №131690-13, яким визначено позивачу податкове зобовʼязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. (а.с. 8).
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в звʼязку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовʼязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовʼязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо обʼєкту оподаткування транспортним податком.
Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.