ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2019 року
Київ
справа №806/974/16
адміністративне провадження №К/9901/26413/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Малинської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Майор Г.І., судді - Бучик А.Ю., Шевчук С.М.)
у справі №806/974/16
за позовом ОСОБА_2
до Малинської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №9151-17 від 17.06.2015, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року позивач звернувся в Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Малинської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №9151-17 від 17.06.2015.
В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність застосування у 2015 році податковим органом положень ст. 267 ПК України та визначення їй податкового зобовʼязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2015 рік, посилаючись на те, що їх застосування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суд від 24 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII, яким запроваджено транспортний податок неконституційним не визнавався, а тому транспортний податок підлягає справлянню починаючи з 2015 року.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суд від 24 червня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено:
-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Малинської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області форми "Ф" від 17.06.2015 №9151-17;
-стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань субʼєкта владних повноважень - Малинської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на користь позивача - ОСОБА_3 1 157 грн. 52 коп. судових витрат.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі судове рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що транспортний податок, як обовʼязковий місцевий податок підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 ПК України, починаючи з 01 січня 2015 року безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки LEXUS, модель GX 460, 2010 року випуску, з обʼємом двигуна 4 608 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 10).
17 червня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.06.2015 №9151-17, яким визначено позивачу податкове зобовʼязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн. (а.с. 9).
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України в редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовʼязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовʼязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
Відповідно до пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є обʼєктами оподаткування.
Пунктом 267.2.1 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що обʼєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають обʼєм циліндрів двигуна понад 3 000 куб. см.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Згідно з п. 267.4 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Пунктом 267.6 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) врегульовано порядок обчислення та сплати транспортного податку.
Так, обчислення суми податку з обʼєкта/обʼєктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Підпунктом 267.8.1 пункту 267.8 статті 267 ПК України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.