Постанова
Іменем України
28 березня 2019 року
м. Київ
справа № 712/520/18
провадження № 61-46746св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_4,
заінтересована особа - Соснівський відділ державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2018 року в складі головуючого судді Токової С. Є. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 1 жовтня 2018 року в складі колегії суддів: Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Фетісової Т. Л.
ВСТАНОВИВ:
У травні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою в якій просив зобовʼязати Соснівський відділ державної виконавчої служби м. Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області в особі головного державного виконавця Оніщенко Н. С. усунути порушення, вчинені при здійснені виконавчого провадження 46652131 від 20 лютого 2015 року згідно виконавчого листа № 2/712/512/14 виданого 22 січня 2015 року Соснівським районним судом м. Черкаси, що полягали у вимозі державного виконавця надати доступ до нерухомого майна, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1 з метою опису та арешту; а також поновити порушене його право шляхом повернення зазначеного виконавчого документу стягувачу на підставі п.9.ч.1.ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" у звʼязку з встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на вказане домоволодіння. В обґрунтування скарги зазначив, що 27 квітня 2018 року ним було отримано лист з вимогою державного виконавця Оніщенко Н. С. від 19 квітня 2018 року за № 46652463 надати доступ 4 травня 2018 року до земельної ділянки, яка знаходиться за вказаною адресою з метою опису та арешту земельної ділянки, однак 14 липня 2015 року вже було описано вказане домоволодіння і накладено на нього арешт, який не знімався. Послався на те, що законодавство не допускає подвійної дії щодо одного і того ж предмету арешту з одних і тих же підстав і у цьому не має жодної потреби. Зазначив, що звернення стягнення на предмет іпотеки буде подвійним стягненням боргу за одними і тим же кредитним зобовʼязанням, так як фактичне виконання грошового зобовʼязання за боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснила ОСОБА_6 Так, державним виконавцем було примусово реалізовано нерухоме майно ОСОБА_6, а саме нежитлове приміщення - магазин №3 приміщення 1-го поверху з №1 по №6, літ. А-12, загальною площею 208, 3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та належало останній на праві приватної власності. Крім того, він неодноразово у 2015 - 2017 роках звертався до Соснівського ВДВС з вимогами повернути виконавчий документ стягувачу на підставі п.9 ч. І ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" у звʼязку з наявною встановленою законом заборони щодо звернення стягнення на майно, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Також у 2018 році він звертався до Соснівського ВДВС з проханням надати письмову відповідь щодо порядку, способу та стану виконання виконавчих проваджень 46652463 та 46652131, з вимогою закінчити дані виконавчі провадження і повернути виконавчі листи до суду, який їх видав у звʼязку з фактичним виконанням грошових зобовʼязань. Вважає, що дії державного виконавця щодо надіслання вимоги є штучне примушування особу боржника до дій, які не є для нього обовʼязковими, зокрема: вимушено здійснювати захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду з даною скаргою, чим спричиняються збитки, час і кошти зайвими хвилюваннями.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14 червня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 1 жовтня 2018 року, в задоволенні скарги відмовлено.
1 листопада 2018 року ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалені у справі рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким його скаргу задовольнити.
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що судові рішення постановлені з недотриманням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, є незаконними, необґрунтованими, а тому просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити його скаргу в повному обсязі. В обґрунтування скарги вказує на те, що судом не застосовано Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", при тому що він та ОСОБА_5 є власниками по 1/2 частці домоволодіння по АДРЕСА_1 кожен площею по 128,6 кв.м., а тому вказане майно не підлягає реалізації в період дії мораторію. Звертає увагу, що судами при зверненні стягнення на нерухоме майно не було зазначено іншого житлового приміщення, яке надається одночасно з виселенням особи з іпотечного приміщення, яке не було придбано за рахунок кредитних коштів у відповідності до частини другої статті 109 ЖК України. Крім того, зазначив, що постановою державного виконавця від 14 липня 2015 року вже було накладено арешт на вказану земельну ділянку та розташований на ній житловий будинок, а тому відсутні підстави для надання доступу до земельної ділянки з метою повторного її опису та накладення арешту. Посилається, що суд не вирішив клопотання про зупинення виконавчого провадження. Також скаржник зазначає про те, що державним виконавцем фактично здійснюється подвійне стягнення по одному й тому ж кредитному договору, за одним і тим же грошовим зобовʼязанням, а саме за виконавчим документом №711/5495/14-ц, де стягувачем є ПАТ "ОТП Банк", а боржником ОСОБА_7, за кредитними зобовʼязаннями ОСОБА_5 і ОСОБА_4 по кредитному договору №ML-F01/015/2007 від 11 жовтня 2007 року, що на думку апелянта, є намаганням фактично подвійно стягнути суму боргу. Зазначає, що домоволодіння є речовим доказом у кримінальні справі, що передбачає обовʼязок органів влади вживати заходів щодо його збереження та унеможливлює вчинення дій без погодження та повідомлення органів поліції.
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судами встановлено, що 20 лютого 2015 року державним виконавцем Соснівського ВДВС Черкаського МУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа №2/712/512/14, виданого 22 січня 2015 року на підставі рішення апеляційного суду Черкаської області від 1 липня 2014 року про звернення стягнення на земельну ділянку і житловий будинок, розташовані по АДРЕСА_1, які належать ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на праві спільної власності, шляхом продажу земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку з прилюдних в межах процедури, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".