Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 398/189/15-ц
провадження № 61-35448св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Стрільчука В. А.
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
відповідач - ОСОБА_6,
треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, Товариство з обмеженою відповідальністю "Істейт Сервіс", ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_38 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року у складі судді Ковальової О. Б. та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2018 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2015 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_6 про визнання права спільної сумісної власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності на частину нерухомого майна.
Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 22 лютого 2011 року між ними (інвестори) з однієї сторони та відповідачем (забудовник), з іншої сторони, укладений договір про інвестування в будівництво нежитлових приміщень. Предметом вказаного договору є участь інвесторів в інвестуванні (фінансуванні) будівництва нежитлових приміщень в багатофункціональному комплексі по АДРЕСА_1 з метою отримання у власність цього обʼєкта. 23 грудня 2011 року до договору укладена додаткова угода №1 та 15 листопада 2012 року додаткова угода № 2, якими внесені зміни до основного договору та визначено конкретні номери приміщень, з яких складався обʼєкт інвестування, їх кількість та остаточна площа цього обʼєкта. Станом на день звернення до суду із цим позовом, будівництво обʼєкта завершено і він повністю готовий до експлуатації, що підтверджується Декларацією про готовність обʼєкта до експлуатації. Проте відповідач не тільки не надав їм документів, необхідних для реєстрації за ними права власності на обʼєкт, а навпаки в грудні 2011 року зареєстрував за собою право власності на весь побудований багатофункціональний комплекс, що є порушенням їхніх прав та укладеного між сторонами договору.
Ухвалою суду від 26 червня 2015 року залучено до участі у цивільній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_22 Т. В., ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ТОВ "Істейт Сервіс".
Враховуючи викладене позивачі, з урахуванням уточнених вимог, просили визнати за ними майнове право на 316 приміщень, загальною площею 7 726,00 кв. м, що становить 683/1000 частини багатофункціонального комплексу з приміщеннями готельного, адміністративно-комерційного, торгівельного, побутового призначення, громадського харчування та господарських споруд під мийку на 5 постах, розташованого по АДРЕСА_1; визнати недійсним свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно, видане 22 грудня 2011 року на підставі рішення Виконавчого комітету Олександрійської міської ради від 22 грудня 2011 року № 1011 на імʼя ОСОБА_6., у частині реєстрації на його імʼя права власності на це майно; скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_6 права власності на спірні приміщення.
Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що той факт, що позивачі не оформили право власності в установленому порядку на обʼєкт фінансування, не є підставою для визнання права власності за ними з підстав, передбачених статтями 331, 328 ЦК України, у судовому порядку, а може свідчити про необхідність використання іншого, передбаченого законом, способу захисту свого права. Статтею 331 ЦК України не передбачено виникнення права власності на новостворений обʼєкт нерухомості на підставі судового рішення. Встановивши факт набуття ОСОБА_6 22 грудня 2011 року права власності на новостворену будівлю торговельного центру, суд не може визнати одночасно за ОСОБА_4 та ОСОБА_39 право власності на частину цього обʼєкта, не зазначивши з яких, передбачених статтею 346 ЦК України підстав, припинено право власності відповідача на спірні приміщення, оскільки позивачі в заяві просять визнати лише недійсним свідоцтво про право власності, видане ОСОБА_6 від 22 грудня 2011 року та скасувати держану реєстрацію при цьому, не обґрунтувавши свої вимоги з посиланням на норми матеріального права, а згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобовʼязана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, а позивачами не заявлялись вимоги щодо припинення права власності ОСОБА_6 на спірні приміщення.
Постановою Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що зважаючи на предмет спору та суть спірних правовідносин, які регулюються, зокрема положеннями статті 358 ЦК України щодо здійснення права спільної часткової власності, судом першої інстанції не вирішено питання про залучення до участі у справі як відповідачів: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_20, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 та ТОВ "Істейт Сервіс", які є співвласниками 17/1000 частин багатофункціонального комплексу з приміщеннями готельного, адміністративно-комерційного, торгівельного, побутового призначення, громадського харчування та господарських споруд під мийку на 5 постах, розташованого по АДРЕСА_1. Процесуальні права, передбачені ЦПК України, третьої особи і відповідача є різними за своїми значеннями та впливом на процес, права відповідача значно ширші ніж права третьої особи. Крім того, до участі у справі не були залучені як співвідповідачі ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_17, та ОСОБА_42, які на підставі договору інвестування від 19 березня 2011 року є інвесторами будівництва обʼєкта інвестування. Також не залучено до участі у справі як відповідача ОСОБА_43, який за рішенням суду є стягувачем грошових коштів із боржника ОСОБА_6, і на майно якого, а саме на 734/1000 частини спірного обʼєкта, накладений арешт у порядку здійснення виконавчого провадження.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_38 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Кіровоградської області від 11 травня 2018 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що ОСОБА_6 дійсно в судовому засіданні визнав позов в повному обсязі проте вирішити спір у запропонований судом спосіб неможливо, оскільки таке право власності вже зареєстровано за відповідачем, a у здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 державним реєстратором прав на нерухоме майно відмовлено. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мають майнових, матеріальних та правових вимог до інших осіб, тому в позовній заяві зазначена тільки одна особа в якості відповідача - ОСОБА_6 Залучення до справи іншого відповідача або як співвідповідача суперечило б принципу диспозитивності та процесуальному статусу відповідача у цивільній справі. Спір щодо майнового права на нерухоме майно судами залишився не вирішеним, а судові рішення щодо суті заявленого позову знаходяться не в правовій площині та мають рекомендаційний характер, що суперечить завданням цивільного судочинства, зазначеним у частині першій статті 2 ЦПК України, одним із яких є вирішення цивільних справ. Інвестори ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_17 та ОСОБА_42 подали до суду апеляційної інстанції нотаріально посвідчені заяви про відсутність претензій на обʼєкти інвестування позивачів у справі. Із матеріалів справи, зокрема свідоцтва про право власності на нерухоме майно та долучених інвестиційних договорів вбачається, що в складі всього багатофункціонального комплексу також знаходяться обʼєкти нерухомого майна, на які не розповсюджуються договори про інвестиції і які після задоволення вимог інвесторів залишаються у власності ОСОБА_6 Це приміщення № 204, площею 2,7 кв. м, поверх 2, туалет; № 205, площею 2,6 кв. м, поверх 2, коридор; № 206, площею 3,8 кв. м, поверх 2, кімната; № 433, площею 80,9 кв. м, поверх 2, торгівельний зал, а всього - 90 кв. м.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2018 року відкрито провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом пʼяти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що 22 лютого 2011 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 (інвестори) з однієї сторони та ОСОБА_6 (забудовник) з іншої сторони, укладений договір про інвестування в будівництво нежитлових приміщень.
Предметом вказаного договору є участь інвесторів в інвестуванні (фінансуванні) будівництва нежитлових приміщень в багатофункціональному комплексі по АДРЕСА_1 з метою отримання у власність цього обʼєкта.
23 грудня 2011 року до договору укладені додаткові угоди № 1 та 15 листопада 2012 року № 2, якими визначено конкретні номери приміщень, із яких складався обʼєкт інвестування, їх кількість та остаточна площа цього обʼєкта.