ПОСТАНОВА
Іменем України
29 березня 2019 року
Київ
справа №810/1522/17
адміністративне провадження №К/9901/40270/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Білоцерківської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року (головуючий суддя - Василенко Г.Ю.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Кузьменко В.В., судді - Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)
у справі №810/1522/17
за позовом ОСОБА_2
до Білоцерківської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2017 року позивач звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Білоцерківської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київський області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 29.06.2016 №80/13-02.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з огляду на приписи пп. 4.1.9 п. 4.1 статті 4 ПК України податковий орган наділений повноваженнями нараховувати та стягувати транспортний податок лише з 01.01.2017, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідача, яким визначено позивачу грошове зобовʼязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року, позов задоволено:
визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Білоцерківської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 29.06.2016 №80/13-02;
стягнуто судовий збір у розмірі 640 грн. на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань субʼєкта владних повноважень - Білоцерківської обʼєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.
Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що справляння транспортного податку у 2016 році є протиправним, оскільки це суперечить принципу стабільності, визначеному у ст. 4 ПК України.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення- рішення.
19 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки AUDI, модель Q7, 2014 року випуску, з обʼємом двигуна 2 967 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (а.с. 8 зворот).
29 червня 2016 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №80/13-02, яким визначено позивачу податкове зобовʼязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25 000 грн. (а.с. 9).
Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зʼясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають в звʼязку з наступним.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовʼязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовʼязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовʼязки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
24.12.2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01.01.2016 року (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо обʼєкту оподаткування транспортним податком.
Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є обʼєктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) обʼєктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше пʼяти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.