ПОСТАНОВА
Іменем України
27 березня 2019 року
Київ
справа №750/9782/16-а
адміністративне провадження №К/9901/21796/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Бабенка К.А., суддів - Кузьменка В.В., Степанюка А.Г.) у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про визнання незаконною постанови,
установив:
У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, в якому просив визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 10 жовтня 2016 року №30276482 з виконання виконавчого листа №2-а-2808/10, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова. Вважав, що закінчення відповідачем виконавчого провадження було передчасним, оскільки судове рішення у справі №2-а-2808/10 не виконане, а кошти позивачу не виплачені.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 14 грудня 2016 року (суддя Логвіна Т.В.) у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та позов ОСОБА_2 задоволено: визнано незаконною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про закінчення виконавчого провадження" від 10 жовтня 2016 року №30276482 з виконання виконавчого листа у справі №2-а-2808/10, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування цим судом норм матеріального права, просить скасувати прийняте ним рішення і залишити в силі постанову суду першої інстанції як законну й обґрунтовану.
В обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник посилається на те, що державним виконавцем було вжито усіх передбачених законом можливих заходів щодо виконання рішення суду, ухваленого на користь позивача. Також зауважує, що позивач не позбавлений права повторно предʼявити до органу ДВС виконавчий лист для виконання. Крім того, скаржник посилається на те, що відділ примусового виконання рішень є неналежним відповідачем у даній справі.
Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено апеляційним судом, до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області надійшов виконавчий лист №2-а-2808/10, виданий 18 жовтня 2011 року Деснянським районним судом міста Чернігова про зобовʼязання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити ОСОБА_2 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровʼю, відповідно до вимог статті 50 закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої з дотриманням положень статті 28 Закону України "Про загальнообовʼязкове державне пенсійне страхування" з 27 березня 2010 року з урахуванням сум, виплачених за вказаний період.
8 грудня 2011 року державним виконавцем відкрите виконавче провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
3 лютого 2012 року виконавче провадження було закінчене на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (у звʼязку з повним фактичним виконанням рішення суду).
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 3 лютого 2015 року у справі №750/237/15-а вказану постанову визнано незаконною та зобовʼязано державного виконавця здійснити всі необхідні заходи для примусового виконання рішення суду в частині виплати заборгованості.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року скасовано постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2015 року скасовано та відмовлено позивачу у задоволенні позову.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2015 року скасовано постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2015 року, постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 3 лютого 2015 року змінено, абзац третій резолютивної частини цього рішення викладено в наступній редакції: "Зобовʼязати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області здійснити всі необхідні заходи для примусового виконання рішення суду в частині виплати заборгованості, що виникла в результаті невиконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 1 грудня 2010 року. В решті позовні вимоги залишити без задоволення"; в іншій частині постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 3 лютого 2015 року залишено без змін.
19 лютого 2016 року державним виконавцем прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №30276482.
Листом від 25 лютого 2016 року боржник (ГУ ПФУ в Чернігівській області) повідомив, що на виконання рішення суду ОСОБА_2 нараховано до виплати 2396,37 грн.
4 квітня 2016 року за невиконання рішення суду без поважних причин відповідно до статей 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем прийнято постанову щодо накладення на боржника штрафу у розмірі 680,00 грн.
Крім того, 4 квітня 2016 державним виконавцем направлено до Деснянського районного суду м. Чернігова подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду. Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31 серпня 2016 року у задоволенні вказаного подання відмовлено.
27 квітня 2016 року боржнику направлено вимогу державного виконавця щодо необхідності негайного виконання рішення суду в повному обсязі.
Листом від 6 травня 2016 року боржник повідомив, що стягувачу за рішенням суду нараховано до виплати кошти в сумі 2396,37 грн, водночас інформації про виплату зазначених коштів боржник не надав.
7 липня 2016 року за невиконання рішення суду без поважних причин державним виконавцем прийнято постанову щодо накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі в сумі 1360,00 грн.
22 липня 2016 року державним виконавцем складено акт про наявність у діях посадових осіб ГУ ПФУ в Чернігівській області ознак злочину, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України, та цього ж дня направлено до правоохоронних органів подання про притягнення винних посадових осіб ГУ ПФУ до кримінальної відповідальності.
10 жовтня 2016 року відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Чернігівській області на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-2808/10, виданого 18 жовтня 2011 року Деснянським районним судом міста Чернігова.
Вказана постанова мотивована тим, що виконати судове рішення в частині стягнення на користь позивача виплат без участі боржника неможливо.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що з метою виконання рішення суду державним виконавцем були вчинені всі дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а тому подальше перебування виконавчого листа на виконанні у державного виконавця не призвело б до виконання судового рішення.
Приймаючи протилежне рішення та задовольняючи позовні вимоги апеляційний суд дійшов висновку, що державним виконавцем не вжито усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (який набрав чинності 5 жовтня 2016 року; далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється, зокрема, з дотриманням засад верховенства права та обовʼязковості виконання рішень (стаття 2 Закону №1404-VIII).
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобовʼязаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобовʼязаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.