ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №809/1299/16
адміністративне провадження №К/9901/9595/18
ВСТАНОВИВ:
Коломийська обʼєднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області звернулась до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 92550,95 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем добровільно не погашено узгоджений податковий борг, що виник у звʼязку з невиконанням зобовʼязань з податку на доходи фізичних осіб, визначених податковим повідомленням-рішенням №0016421701 від 20 листопада 2015 року в розмірі 92550,95 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 92550,95 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сума податкового зобовʼязання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 92550,95 грн., визначена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні №0016421701 від 20 листопада 2015 року, за результатами його судового оскарження набула статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем, а тому позовні вимоги про її стягнення є обґрунтованими.
Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а обставини, що мають значення для вирішення справи, судами зʼясовані неповно.
Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі акта перевірки № 1571/171/2846503619 від 12 жовтня 2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0016421701 від 20 листопада 2015 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 92550,95 грн., в тому числі, за основним платежем в розмірі 73904,76 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18646,19 грн.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду в адміністративній справі № 809/4380/15 за позовом ОСОБА_2 до Коломийської обʼєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0016421701 від 20 листопада 2015 року - в задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення суду набрало законної сили відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2017 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а вищенаведену постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду - без змін.
Судами також встановлено, що відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у звʼязку з наявністю податкового боргу відповідачу було направлено податкову вимогу від 29 березня 2016 року № 301-17 та на час розгляду справи вищезазначена податкова вимога є не оскаржена та не відкликана.
Так, в силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобовʼязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовʼязання набуває статусу податкового боргу.
Відповідно до п.57.3. ст.57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобовʼязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобовʼязаний сплатити нараховану суму грошового зобовʼязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.