ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №815/2629/15
адміністративне провадження №К/9901/38464/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року (головуючий суддя Єфіменко К.С.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року (головуючий суддя Шляхтицький О.І., судді: Семенюк Г.В., Романішин В.Л.) у справі №815/2629/15 за позовом Обʼєднання співвласників багатоквартирного будинку "Бульвар" до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеська міська рада, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, про скасування рішення та визнання недійсним свідоцтва про право власності, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2015 року Обʼєднання співвласників багатоквартирного будинку "Бульвар" (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовом до департаменту Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області (далі по тексту - відповідач), в якому просило:
- визнати протиправними дії відповідача щодо реєстрації обʼєкта житлової нерухомості - житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1
- скасувати рішення відповідача за №14128353 від 01 липня 2014 року;
- визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 13 листопада 2014 року НОМЕР_1.
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що всупереч заборонам, встановленим відповідними ухвалами судів про забезпечення позову, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на самочинно збудовану будівлю. Наголошено на тому, що у період здійснення відповідних реєстраційних дій будівля не була добудована, що підтверджено актами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 17 червня 2014 року та актами від 24 червня 2014 року, складеними позивачем з фотофіксацією подій.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Держаного реєстратора реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменської О.А. від 01 липня 2014 року №14128353 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Визнано протиправним та скасовано свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 Серія НОМЕР_4 від 13 листопада 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що 21 травня 2014 року ОСББ "Бульвар" звернулось до Приморського суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_1, третя особа Одеська міська рада, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 26 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, про скасування державного акта про право власності на земельну ділянку та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси про забезпечення позову від 30 травня 2014 року у справі №2/522/6164/14 частково задоволено вимоги, викладені у відповідній заяві, а саме: накладено арешт на земельну ділянку площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, заборонивши продавати її відчужувати, передавати в оренду під заставу. Накладено заборону ОСОБА_3, ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: м.Одеса, Чорноморська буд.1. Накладено заборону ОСОБА_3, ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам на оформлення дозвільної документації на будівництво обʼєктів на земельній ділянці площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2.
11 червня 2014 року державним виконавцем Першого Приморського Відділу ДВС Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 складено акти про виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2014 року у справі №2/522/6164/14.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси про забезпечення позову від 02 липня 2014 року у справі №522/11279/14-ц частково задоволено вимоги, викладені у відповідній заяві, а саме: накладено арешт на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: 5110137500:29:005:0030; зобовʼязано ОСОБА_1 припинити будівництво на земельній ділянці площею 0,0300 га, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_2
ОСББ "Бульвар" зверталось зі скаргою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за наслідками якою останньою проведено перевірку. За результатами перевірки складено акт від 17 червня 2014 року, відповідно до якого встановлено порушення та відхилення забудовником від фактично затверджених у будівельному паспорті вимог.
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, за результатами виявлених порушень, скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт №ОД 062133371060 від 03 грудня 2013 року з будівництва індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, замовник ОСОБА_1, що підтверджується відповіддю від 29 липня 2014 року №01/11-3962.
19 червня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцію України зареєстровано декларація №ІV 142141700601 про готовність обʼєкта до експлуатації, розташованого за адресою: за адресою: АДРЕСА_1.
26 червня 2014 року ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції була подана заява про реєстрацію права та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.
01 липня 2014 року на підставі вказаної декларації про готовність обʼєкта до експлуатації Держаним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Каменською О.А. було прийнято рішення №14128353 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та видано свідоцтво про право власності на житловий будинок індексний НОМЕР_6 Серія НОМЕР_5 від 01 липня 2014 року.
28 жовтня 2014 року Департаментом ДАБІ в Одеській області була зареєстрована декларація про готовність обʼєкту - житлового будинку за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморська 1 до експлуатації за №ОД142143010536.
12 листопада 2014 року ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції була подана заява про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на житловий будинок за адресою: м.Одеса, вул. Чорноморська, 1.
13 листопада 2014 року на підставі вказаної декларації про готовність обʼєкта до експлуатації Держаним реєстратором реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Зайцем К.В. було прийнято рішення №17170137 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та видано свідоцтво про право власності на житловий будинок індексний НОМЕР_3 від 13.11.2014 року.
Вважаючи протиправною реєстрацію права власності та видачу відповідного свідоцтва ОСОБА_1 у період дії відповідних судових рішень, ОСББ "Бульвар" звернулось до суду із позовом.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що з 11 червня 2014 року (складання державним виконавцем актів про виконання ухвали Приморського районного суду від 30 травня 2014 року у справі №2/522/6164/14) була реалізована судова заборона на вчинення будь-яких дій, в тому числі здійснення реєстрації приватної власності на нерухоме майно на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. При цьому суд вказав на те, що в подальшому рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 02 грудня 2014 року у справі №522/9032/14-ц визнано недійсним договір від 26 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відносно земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, та скасовано державну реєстрацію переходу права власності на вказану земельну ділянку до ОСОБА_1 Разом з тим, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій державного реєстратора щодо вчинення відповідних реєстраційних дій, оскільки відповідні судові рішення на час їх вчинення до відповідача не надходили та заявником під час подання заяв про держану реєстрацію не подавались.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та додатково вказав на те, що наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна є перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято. Суд вказав, що такий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 09 лютого 2016 року (реєстраційний номер в ЄДРСР №56676686).
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 березня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що судами розглянуто справу за позовом особи, чиї права не були порушені, що було встановлено судом апеляційної інстанції в межах цивільної справи. Крім того, наголошено на пропуску позивачем строків звернення до суду з позовом, встановленим статтею 99 КАС України. Суд першої інстанції розглянув справу без належного сповіщення ОСОБА_1 про її розгляд. При цьому повернення повісток з відміткою "за закінченням терміну зберігання" не може бути підтвердженням належного сповіщення скаржника про відповідний розгляд справи. Зауважено, що суди без посилань на відповідні норми права висловили власну думку, що наявність арешту земельної ділянки забороняє і здійснення реєстрації права власності щодо будинку, який на ній розташовується. Суди залишили поза увагою те, що заборони на введення будинку в експлуатацію та реєстрацію права власності на нього не було, а заборона на оформлення дозвільної документації не є тотожною забороні реєстрації вже отриманої дозвільної документації. Скаржник також вказує на те, що питання скасування її майнових прав (в даному випадку, свідоцтва про право власності) має вирішуватись судами загальної юрисдикції.
Інші учасники справи правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
06 березня 2019 року заявником касаційної скарги подано заяву про скасування рішень судів попередніх інстанції та закриття провадження у справі № 815/2629/15. Вказана заява мотивована тим, що судова практика свідчить про те, що спори, що виникають з приводу реєстраційних дій відносно нерухомого майна, у тому числі і щодо скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію майнових прав на нерухоме майно, мають розглядатись судами в порядку цивільного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Так, суди, вирішуючи даний спір, виходили з того, що він є публічно-правовим, проте не врахували такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субʼєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.