1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



28 березня 2019 року

Київ

справа №815/2039/16

адміністративне провадження №К/9901/31045/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

на постанову

Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2016 (суддя Кравченко М.М.)

та ухвалу

Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016 (колегія у складі суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Крусян Л В )

у справі

815/2039/16

за позовом

Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас"

до

Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,


ВСТАНОВИВ:



Приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській від 14.04.2016 № 0007201202 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобовʼязання з податку на додану вартість в розмірі 657120,42 грн., мотивуючи його тим, що відповідачем були неправомірно нараховані штрафні санкції на грошові суми, які сплачувались позивачем у строки, що були встановлені ухвалами суду про розстрочення виконання судових рішень про стягнення податкової заборгованості.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2016, позов задоволено.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з обґрунтованості позовних вимог, оскільки набрання чинності ухвалою суду про розстрочення податкового боргу змінює встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобовʼязання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу, виключає можливість нарахування штрафних санкцій згідно вимог статті 126 Податкового кодексу України за умови своєчасного виконання платником податків ухвали суду про розстрочення оплати.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, згідно пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд справи буде проводитись в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши судові рішення, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Разом з цим, в силу вимог частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, надане суду касаційної інстанції право встановити порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які не було посилань у касаційній скарзі, означає, що касаційний суд не обмежений доводами касаційної скарги, незважаючи на відсутність в цій нормі припису щодо обовʼязку суду касаційної інстанції перевірити судове рішення суду першої та/або апеляційної інстанції, стосовно якого подана касаційна скарга, безвідносно до доводів, викладених в касаційній скарзі.

З огляду на зміст частини 3 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги те, що розглядаючи цю справу суди невірно застосували норми матеріального права, суд касаційної інстанції вбачає необхідність вийти за межі доводів касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 14.04.2016 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено камеральну перевірку своєчасності сплати ПП ВКФ "Мікромегас" податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складено акт № 2314/15-53/12-02, яким встановлені порушення позивачем п.57.1 ст.57 та п.203.2 ст.203 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.

На підставі вказаного акта перевірки Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007201202 від 14.04.2016 про нарахування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20 % за порушення строків сплати суми грошового зобовʼязання з ПДВ у сумі 1245616,84 грн.

Позивач не погоджується з названим податковим повідомленням-рішенням відповідача в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строку сплати суми грошового зобовʼязання з податку на додану вартість в розмірі 657120,42 грн.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2014 у справі № 815/5529/14 стягнуто податкову заборгованість з податку на додану вартість з Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Мікромегас" у розмірі 2011170,29 грн., яка виникла на підставі податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 № 0001012206 на суму 171620,00 грн. (114413,00 грн. - за основним платежем, 57297,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Також, до складу заборгованості з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) входить заборгованість, яка виникла у звʼязку з самостійно визначеною сумою податкового зобовʼязання по податковим деклараціям та уточнюючим документам, а саме: від 01.12.2013 № 9088238044 на суму 607 633,00 грн.; від 25.02.2014 № 9009785740 на суму 2070,00 грн.; від 20.02.2014 № 9008786287 на суму 53 356,00 грн.; від 20.03.2014 № 9014865898 на суму 188 879,00 грн.; від 10.04.2014 № 9019122146 на суму 6,00 грн.; від 10.04.2014 року № 9019140397 на суму 6,00 грн. (сума штрафу нарахована платником самостійно у звʼязку з виправленням помилки та складає 1,00 грн.); від 22.04.2014 № 9022242740 на суму 8941,00 грн.; від 20.05.2014 № 9028850180 на суму 364 084,00 грн.; від 30.05.2014 № 90311111702 на суму 483,00 грн. (сума штрафу нарахована платником самостійно у звʼязку з виправленням помилки та складає 15,00 грн.); від 20.06.2014 № 935683680 на суму 219 433,00 грн.; від 18.07.2014 № 9041575114 на суму 640 232,00 грн.; від 20.08.2014 № 9048345040 на суму 52 551,00 грн.; від 22.09.2014 № 9054443658 на суму 68 930,00 грн.; від 02.10.2014 № 9056324091 на суму 267 800,00 грн. (сума штрафу нарахована самостійно у звʼязку з виправленням помилки та складає 8034,00 грн.); від 28.10.2014 № 9062299216 на суму 146,00 грн. (сума штрафу нарахована платником самостійно у звʼязку з виправленням помилки); від 20.10.2014 № 9060655013 на суму 281 043,00 грн.; від 20.11.2014 № 9067846746 на суму 370 135,00 грн.


................
Перейти до повного тексту