ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №2а-6536/11/1470
адміністративне провадження №К/9901/3711/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2012 (суддя Мавродієва М.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 (головуючий суддя - Семенюк Г.В., судді - Потапчук В.О., Коваль М.П.)
у справі № 2а-6536/11/1470
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби
про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2011 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі міста Миколаєва міста Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.04.2011 № 0001883510, № 0001893510, № 0001903510, № 0001913510, № 0001923510 та від 05.07.2011 № 0000523500, № 0000543500, № 0000553500.
Позов мотивовано тим, що за наслідками проведеної перевірки ДПІ дійшла помилкового висновку про те, що позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України при визначенні розміру податкових зобовʼязань за наслідками його господарської діяльності.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.02.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, позов задоволено частково:
- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001903510 скасовано в повному обсязі;
- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001893510 скасовано частково на суму 112 499,51 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001913510 скасовано частково на суму 216 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000553500 скасовано частково на суму 216 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 05.07.2011 № 0000523500 скасовано частково на суму штрафу у розмірі 5805,50 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 20.04.2011 № 0001923510 скасовано частково на загальну суму 381 740,80 грн., у т.ч. по основному боргу - 308 405,00 грн. та штрафних санкціях - 73 335,80 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість заявленого адміністративного позову, невірно оцінивши обставини справи та залучені до справи докази.
Позивач не скористався своїм правом подати заперечення/відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.01.2014 відрито касаційне провадження та здійснено заміну відповідача - Державну податкову інспекцію у Центральному районі міста Миколаєва міста Миколаєва її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Центральному районі міста Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області.
12.01.2018 справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ФОП ОСОБА_2 перебував на спрощеній системі оподаткування у періоди: з 01.01.2008 по 31.12.2008, з 01.07.2009 по 31.12.2009, з 01.07.2010 по 30.09.2010 та здійснював такі види господарської діяльності як оптова торгівля фруктами та овочами (КВЕД 51.31.0), оптова торгівля іншими продуктами харчування (КВЕД 51.38.0).
За наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 складено акт від 04.04.2011, в якому викладено висновки ДПІ про виявлення порушень вимог Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності субʼєктів малого підприємництва", Законів України "Про податок на додану вартість" та "Про податок з доходів фізичних осіб".
На цій підставі відповідачем 20.04.2011 прийнято податкові повідомлення-рішення:
- № 0001883510, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у сумі 1700 грн. за неподання податкових розрахунків за забруднення навколишнього природного середовища за 10 податкових періодів;
- № 0001893510, яким позивачу визначено суму грошового зобовʼязання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 283 699 грн.;
- № 0001903510, яким позивачу збільшено суму грошового зобовʼязання за платежем податок з доходів фізичних осіб у сумі 113 316,42 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 28 329,11 грн.;