ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №822/3346/17
адміністративне провадження №К/9901/49258/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шепетівка Енергоінвест" (далі - ТОВ "Шепетівка Енергоінвест"), звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - ГУ ДФС) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0032891308 форми "Д" на суму 757778,67 грн.
Позов обґрунтовано тим, що акт перевірки відповідача, який став підставою для винесення спірного рішення складений із суттєвими неточностями як в частині суми несплаченого, на думку перевіряючих, податку із заробітних плат працівників, так і кількість днів прострочення по сплаті таких податків, що свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкції за статтями 126, 127 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17.12.2017 (суддя - Михайлов О.О.) позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Хмельницькій області №0032891308 форми "Д" від 11.09.2017. Рішення суду мотивовано тим, що в межах штрафних санкцій по статті 127 ПК України існує одне триваюче порушення щодо несвоєчасної сплати та відсутня повторність, а також, що детальний розрахунок заборгованості до оспорюваного податкового повідомлення-рішення міститься на десяти сторінках, що не дає можливість суду самостійно визначити неправомірно визначену суму.
Натомість постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018 рішення суду першої інстанції скасовано. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0032891308 форми "Д" на суму 447178,27 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Суд апеляційної інстанції зауважив, що оскільки позивач не оскаржує податкове повідомлення-рішення в частині застування до нього штрафних санкцій за статтею 126 ПК України воно в цій частині є законним, а щодо штрафних санкції, визначених статтею 127 ПК України, то з урахуванням позиції Верховного Суду України, штрафні санкції в частині своєчасного не перерахування до бюджету податків з доходів фізичних осіб, утриманих під час виплати заробітної плати мають бути застосовані лише в розмірі 25%.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог і відмовити в задоволені позову повністю. По суті скарги вказується на вірність визначення до позивача штрафних санкції згідно із приписами статті 127 ПК України, в частині можливості застосування вищих розмірів штрафних санкцій, а саме 50% та 70 %, враховуючи кількість разів прострочення позивача сплати відповідного податку, утриманого ним під час виплати заробітної плати працівникам.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу відповідача не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставі направлень від 23.06.2017 №1324, №1325, №1326, №1327, №1328 виданих ГУ ДФС у Хмельницькій області, у період з 26.06.2017 по 02.08.2017, посадовими особами ГУ ДФС проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2017, про що складений акт №1579/22-01-14-01/037587657 від 09.08.2017.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про те, що позивачем у перевіряємому періоді несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб із найманих працівників до бюджету у серпні - грудні 2015 року, січні 2016 року, серпні - грудні 2016 року та січні - березні 2017 року.
На підставі акта перевірки відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 11.09.2017 №0032891308 форми "Д", яким збільшено суму грошового зобовʼязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 757778,67 грн., в тому числі за штрафними санкціями - 754942,13 коп. та пеня в сумі 2836,54 грн.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач, не отримавши позитивного результату від його оскарження в адміністративному порядку, звернувся із позовом до суду, де суд апеляційної інстанції частково погодився із ним.
Разом з тим, Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу відповідача в межах її доводів, вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного зʼясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно акту перевірки від 09.08.2017 №1579/22-01-14-01/037587657 позивачем за період з 01.01.2014 по 31.03.2017 не своєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 1203786,93 грн., що стало підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, яке сформована із складових: в розрізі штрафних санкцій згідно статті 126 ПК України сума складає 19000,85 грн., в розрізі штрафних санкцій згідно статті 127 ПК України сума складає 720675,56 грн., в розрізі пені згідно статі 129 ПК України сума складає 2 836,54 грн.
Отже має місце застосування до позивача по суті трьох видів санкцій, які за своєю юридичною природою є наслідком вчинення ним, як то вважає відповідача, двох фінансових правопорушень, а саме несплати податку в цілому (стаття 127 ПК України) та сплата податку із запізненням чи не в строк (статті 127 ПК України).
Оцінюючи такі обставини Верховний Суд, визначаючи правову позицію при подальшому врегулюванню таких правовідносин, погоджуючись із позицією Верховного Суду України, яка була висловлена у постанові від 12.04.2016 (справа №813/6774/13-а) вважає на необхідне зазначити наступне.