ПОСТАНОВА
Іменем України
28 березня 2019 року
Київ
справа №815/1684/13-а
адміністративне провадження №К/9901/833/18, №К/9901/828/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іллічівський олійний термінал" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 № 0002252200, № 0002242200.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неправомірно зменшено відʼємне значення обʼєкта оподаткування з податку на прибуток, господарські відносини з контрагентами ТОВ "СП Рисоіл Термінал" та ПП "Оптторг" підтверджені первинними документами. Таким чином, ТОВ "Іллічівський олійний термінал" правомірно відображені операції в податковому кредиті та віднесені затрати до складу валових витрат, а тому висновки інспектора про порушення позивачем норм податкового законодавства є припущеннями.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.04.2013, залишеною без змін Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013, позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення №0002252200 від 02.11.2012 щодо зменшення суми відʼємного значення обʼєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 332 318,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат суму понесених витрат, здійснених як компенсація вартості послуг, отриманих від ТОВ "СП Рисоіл Термінал", необхідних для здійснення власної господарської діяльності, у звʼязку з чим податкове повідомлення-рішення №0002252200 від 02.11.2012 підлягає скасуванню.
Однак, позивачем було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Оптторг", внаслідок чого позовні вимоги ТОВ "Іллічівський олійний термінал" в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0002242200 від 02.11.2012 неправомірні, документально не підтверджені та необґрунтовані, отже не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач та відповідач подали касаційні скарги, в яких позивач в частині відмови у позові, а відповідач в частині його задоволення, просять їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити їх вимоги позову, посилаючись на порушення норм процесуального права та неповне зʼясування обставин справи.
Відзив або заперечення на касаційні скарги не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі наказу та направлень ДПІ у м. Іллічівську Одеської області, відповідно до плану графіку, згідно із п. 82.1 ст. 82 ПК України, службовими особами відповідача проведено виїзну планову перевірку ТОВ "Іллічівський олійний термінал" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено акт №1852/22-0301/34169580 від 16.10.2012.
Виявлені порушення повʼязані з тим, що ТОВ "Іллічівський олійний термінал" неправомірно віднесено до складу валових витрат - витрати на придбання послуг від ТОВ "СП Рисоіл Термінал" на загальну суму139913,00 грн. без підтвердження звʼязку понесених витрат із господарською підприємства, оскільки відповідно до первинних документів позивача на підприємстві обліковуються кваліфіковані працівники, які виконували свої функції згідно їх професійного призначення. Таким чином, послуги перевалки олії рослинної на території ТОВ "Іллічівський олійний термінал", на думку ДПІ, фактично виконувались штатними працівниками підприємства позивача у ході здійснення господарської діяльності відповідно до встановленого окладу та покладених на них функцій.