1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Ухвала суду



У Х В А Л А

25 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/976/17

Провадження № 12-36гс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Рогач Л. І.,

суддів Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.


перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 909/976/17 за позовом Державної екологічної інспекції (далі - ДЕІ) в Івано-Франківській області до Національного природного парку "Гуцульщина" (далі - НПП "Гуцульщина") про відшкодування шкоди, заподіяної лісу та обʼєктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства, в сумі 563 248, 00 грн за касаційною скаргою НПП "Гуцульщина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2018 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2018 року постановлені за результатом розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2017 року, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2018 року, та

ВСТАНОВИЛА :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2018 року, задоволено позовні вимоги ДЕІ в Івано-Франківській області та стягнуто на її користь з НПП "Гуцульщина" 563 248,00 грн шкоди, заподіяної лісу та обʼєктам природно-заповідного фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Постановою обʼєднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 9 серпня 2018 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 лютого 2018 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2017 року залишено без змін.

У вересні 2018 року НПП "Гуцульщина" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2017 року за нововиявленими обставинами, зазначивши, що ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11 вересня 2018 року скасовано ухвалу слідчого судді від 19 жовтня 2016 року, згідно з приписами якої було проведено позапланову перевірку НПП "Гуцульщина" та прийнято акт позапланової перевірки, на висновках якого ґрунтувалося рішення у справі № 909/976/17.

Просив скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 7 грудня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2018 року, в задоволенні вказаної заяви відмовлено.

9 січня 2019 року НПП "Гуцульщина" подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2018 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2018 року, в якій просив скасувати всі рішення господарських судів, ухвалені у цій справі, та закрити провадження у справі № 909/976/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 8 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НПП "Гуцульщина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 грудня 2018 року та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2018 року, справу № 909/976/17 разом із касаційною скаргою передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Обґрунтовуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що за наведеними у касаційній скарзі доводами місцевий господарський суд не був повноважним судом при розгляді цієї справи, а законним є місцевий суд загальної юрисдикції, який уповноважений вирішувати позов про відшкодування шкоди, заподіяної злочином, у рамках кримінального судочинства, оскільки вимоги у цій справі ґрунтуються на доказі, що здобутий у кримінальному судочинстві. Крім того, нововиявленою обставиною у цій справі є ухвала колегії суддів кримінальної палати Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Однак, передаючи справу № 909/976/17 разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не врахував особливості процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, відповідно до глави 3 розділу ІV ГПК України.

Так, відповідно до частини другої статті 320 ГПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли ухвалення незаконного рішення у цій справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Отже законодавець відніс до підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами невідповідність фактичних обставин справи, встановлених судом під час ухвалення судового рішення, дійсним фактичним обставинам справи, що сталася внаслідок обʼєктивних, незалежних від заявника причин.

Таке законодавче регулювання відповідає принципу правової визначеності, остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи, неможливості для сторони домагатися перегляду кінцевого й обовʼязкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.


................
Перейти до повного тексту