ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 723/18/17
Провадження № 14-563цс18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача СитнікО. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - Національна академія внутрішніх справ,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2017 року у складі судді Дедик Н. П. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 05 липня 2017 року у складі колегії суддів Яремка В. В., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.
у цивільній справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, повʼязаних з утриманням у вищому навчальному закладі, та
УСТАНОВИЛА:
У січні 2017 року Національна академія внутрішніх справ звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 01 вересня 2010 року ОСОБА_3 зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 1709-р "Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ" Київський національний університет внутрішніх справ реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ.
27 вересня 2010 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір № 10-663 про підготовку фахівця, відповідно до якого відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобовʼязався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати, повʼязані з утриманням у навчальному закладі.
З 01 вересня 2010 року по 15 березня 2014 року відповідач відповідно до умов договору перебував на державному забезпеченні харчуванням, речовим майном, грошовим утриманням та житлом із наданням комунальних послуг.
ОСОБА_3 отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки "Правознавство" освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" та диплом бакалавра, що підтверджується наказом Національної академії внутрішніх справ від 15 березня 2014 року № 342. У подальшому, відповідно до умов договору відповідача направлено для проходження служби до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернівецькій області (далі - УМВС України в Чернівецькій області).
29 жовтня 2015 року наказом УМВС України в Чернівецькій області № 261 о/с відповідача звільнено із органів внутрішніх справ у запас збройних сил за порушення дисципліни.
Національна академія внутрішніх справ просила стягнути з ОСОБА_3 вартість витрат, повʼязаних з його утриманням у навчальному закладі, у розмірі 38 420,38 грн.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2017 року позов Національної академії внутрішніх справ задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість витрат, повʼязаних з його утриманням у навчальному закладі, у розмірі 38 420,38 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 05 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2017 року залишено без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керувався тим, щовідповідач звільнений з органів внутрішніх справ після закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі, тому відповідно до умов договору від 27 вересня 2010 року № 10-663 про підготовку фахівця він зобовʼязаний відшкодувати понесені фактичні витрати, повʼязані з його утриманням у навчальному закладі.
У липні 2017 року ОСОБА_3 звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Доводи, наведені у касаційній скарзі
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок, що справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не врахували, що спори з приводу стягнення витрат, повʼязаних з утриманням особи у вищому навчальному закладі Міністерства внутрішніх справ України, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивач не має повноважень на предʼявлення вимоги про відшкодування витрат, здійснених за рахунок державного бюджету.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.
У вересні 2017 року Національна академія внутрішніх справ подала заперечення на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, просила рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду, ухвалою від 21 листопада 2018 року справу передано на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи субʼєктної юрисдикції.
Ухвалою ВеликоїПалати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оскільки одним із доводів касаційної скарги ОСОБА_3 є посилання на порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції, що і було підставою для передачі справи до Великої Палати Верховного Суду, слід зазначити таке.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Аналогічна норма закріплена в частині першій статті 19 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; тут і далі - у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субʼєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субʼєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Частиною третьою статті 6 КАС України передбачено, що субʼєкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 15 частини першої статті 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
05 серпня 2010 року наказом № 562 Київського національного університету внутрішніх справ, правонаступником якого є Національна академія внутрішніх справ, ОСОБА_3 зараховано з 01 вересня 2010 року курсантом першого курсу денної форми навчання за державним замовленням за спеціальністю "Правознавство" (а. с. 16).