П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 381/3659/17
Провадження № 11-1276апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області (у складі головуючого судді Ковалевської Л. М.) від 20 жовтня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду (у складі головуючого судді Петрика І. Й., суддів Собківа Я. М., Сорочка Є. О.) від 08 серпня 2018 року у справі за позовом Приватного підприємства "Спортивно-комерційний клуб Віталія Качановського" до Фастівської міської ради Київської області про скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У жовтні 2017 року Приватне підприємство "Спортивно-комерційний клуб ВіталіяКачановського" (далі - ПП "СКК В. Качановського") звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом, у якому просило скасувати рішення Фастівської міської ради Київської області (далі - Фастівська міськрада) від 28 вересня 2017 року № 1-XXXІІ-VII "Про скасування рішення виконавчого комітету Фастівської міськради від 17 лютого 2012 року № 57/2 "Про надання дозволу ПП "СКК В. Качановського" на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво торговельно-розважального комплексу на вул. Соборній, 45, у м. Фастові".
Фастівський міськрайонний суд Київської області постановою від 20 жовтня 2017 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення Фастівської міськради від 28 вересня 2017 року № 1-XXXІІ-VII.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 грудня 2017 року постанову суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року скасовано постанову апеляційного суду та залишено в силі судове рішення суду першої інстанції.
У подальшому, 02 травня 2018 року фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_3 (особа, яка не брала участь у справі, однак оскаржуване судове рішення впливає на її права та обов?язки) подала до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу про скасування постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 залишив без задоволення, а постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року - без змін.
12 вересня 2018 року ФОП ОСОБА_3 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2017 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, а провадження у цій справі закрити, оскільки вважає, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19 червня 2018 року вказану вище справу передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, що заявлений ПП "СКК В. Качановського" позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
13 листопада 2008 року між Фастівською міськрадою та ПП "СКК В. Качановського" укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,3404 га за адресою: вул. Соборна, 45, м. Фастів Київська область (далі - договір оренди).
З матеріалів справи вбачається, що на орендованій позивачем земельній ділянці знаходиться сільськогосподарський ринок, на території якого приватними підприємцями здійснюється роздрібна торгова діяльність, зокрема й ФОП ОСОБА_3, яка є скаржником у цій справі.
17 лютого 2012 року рішенням виконавчого комітету (далі - виконком) Фастівської міськради № 57/2 ПП "СКК В. Качановського" надано дозвіл на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво торговельно-розважального комплексу за адресою: вул. Соборна, 45, м. Фастів.
На виконання зазначеного рішення виконкому 12 березня 2017 року ПП "СКК В. Качановського" уклав з ФОП ОСОБА_4 договір № 12-03-2017 на розробку проектної документації, який відповідно до акта виконання послуг від 26 вересня 2017 року був виконаний у повному обсязі.
У подальшому, 28 вересня 2017 року Фастівська міськрада на позачерговій 32 сесії ухвалила рішення № 1-XXXІІ-VII, яким скасувала рішення виконкому Фастівської міськради від 17 лютого 2012 року № 57/2 "Про надання дозволу ПП "СКК В. Качановського" на виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво торговельно-розважального комплексу на вул. Соборній, 45, у м. Фастові", як таке, що прийняте з перевищенням повноважень.
Вважаючи зазначене рішення Фастівської міськради протиправним, ПП "СКК В. Качановського" звернулося до суду з цим позовом.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєкта владних повноважень.
За приписами ст. 4 КАС України встановлено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звʼязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
За ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де субʼєкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу).
Отже, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є субʼєктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу субʼєкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного субʼєкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії субʼєкта владних повноважень.
Помилковим є застосування ст. 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є субʼєкт владних повноважень, оскільки під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення субʼєктного складу спірних правовідносин (участь у них субʼєкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.