П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2019 року
м. Київ
Справа № 813/1596/18
Провадження № 11-1478апп18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області в особі начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Гарасима Павла Станіславовича (далі - ЗалізничнийВП, начальник Залізничного ВП відповідно) про визнання протиправною бездіяльності
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року (суддя Карпʼяк О. О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року (судді Багрій В. М., Кушнерик М. П., Старунський Д. М.),
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність начальника Залізничного ВП щодо нереагування належним чином на його заяву від 12 лютого 2018 року та невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про вчинення кримінального правопорушення у строки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК).
Львівський окружний адміністративний суд ухвалою судді від 25 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року, відмовив у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та розʼяснив, що на цей спір поширюється юрисдикція кримінального судочинства.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі, виходив із того, що цей спір не містить ознак публічно-правового спору, оскільки скарги на дії (бездіяльність) начальника Залізничного ВП щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення у строки, передбачені КПК, повинно розглядатись судом в порядку, визначеному нормами КПК.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_3 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій,посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 липня 2018 року відкрив касаційне провадження у справі, копії касаційної скарги скерував учасникам справи з установленням строку для подання відзивів на неї, а ухвалою від 21 листопада 2018 року цей суд передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки учасник справи оскаржує судові рішення з підстави порушення правил предметної юрисдикції.
На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що, на його думку, суди, відмовляючи йому у відкритті провадження у справі, помилково дійшли висновку, що справа має розглядатися за нормами КПК, оскільки цей спір стосується визнання бездіяльності субʼєкта владних повноважень протиправною, що є публічно-правовим спором.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі аргументи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субʼєктів владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субʼєкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи.
За визначеннями пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у звʼязку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобовʼязує надавати такі послуги виключно субʼєкта владних повноважень, і спір виник у звʼязку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є субʼєктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у звʼязку з порушенням її прав у такому процесі з боку субʼєкта владних повноважень або іншої особи.
Субʼєкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субʼєкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із субʼєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у звʼязку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Як убачається з матеріалів справи, позивач 12 лютого 2018 року звернувся із заявою про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_6 за статтею 126 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Оскільки в установлений законом строк службовою особою Залізничного ВП, уповноваженою на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, не було внесено відомості до ЄРДР та не розпочато досудове розслідування, ОСОБА_3 звернувся зі скаргою в суд на бездіяльність посадових осіб Залізничного ВП.
19 лютого 2018 року ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова у справі № 462/746/18 задоволено скаргу ОСОБА_3 та зобовʼязано службову особу Залізничного ВП, уповноважену на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, внести до ЄРДР відомості, які містяться у заяві ОСОБА_3 від 12 лютого 2018 року про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_6
26 березня 2018 року ОСОБА_3 отримав від начальника Залізничного ВП Гарасима П. С. листа від 26 лютого 2018 року на заяву від 12 лютого 2018 року про те, що відносини, що виникли між ним та ОСОБА_6, мають цивільно-правовий характер і позивачу необхідно звернутися у районний суд м. Львова.
Не погодившись із такою відповіддю, ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом, вважаючи такі дії начальника Залізничного ВП Гарасима П. С. протиправною бездіяльністю та порушенням його права на належний захист з боку правоохоронних органів.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.
Згідно із частиною першою статті 1 КПК порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.