Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 587/1104/16-ц
провадження № 61-6559св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, на рішення Апеляційного суду Сумської області від 27 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Хвостика С. Г., Собини О. І.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 06 листопада 1993 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який був розірваний рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 16 листопада 2016 року. За час шлюбу ними було придбане рухоме та нерухоме майно, яке в добровільному порядку вони поділити не можуть.
На підставі вищевикладеного, уточнивши позовні вимоги ОСОБА_4 просила виділити їй на праві власності 2/3 частини квартири АДРЕСА_1, виселити ОСОБА_5 з квартири; земельну ділянку площею 0,1200 га, розташовану на території Старосільської (Червоненської) сільської ради Сумського району Сумської області; виділити на праві власності ОСОБА_5 дві земельні ділянки площею 0,1200 га кожна, розташовані на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області; грошові кошти від середньої ринкової вартості продажу автомобіля Ауді 80, 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1 в сумі 109 920 грн; стягнути з відповідача грошову компенсацію за різницю між ідеальною часткою, що належить ОСОБА_5 та реальною часткою, що йому виділена; припинити право спільної сумісної власності подружжя на це майно.
Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 01 серпня 2017 року (у складі судді Степаненка О. А.) позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на автомобіль Ауді 80, 1993 року випуску, державний номер НОМЕР_1.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 35 500 грн. грошової компенсації за виділене ОСОБА_5 спільне майно подружжя.
Виселено ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що обʼєкти рухомого та нерухомого майна, що є предметом позову, придбано сторонами в період шлюбу, тому відповідно до статей 60, 63, 69, 70 СК України, є спільним сумісним майном подружжя та підлягає поділу між ними в рівних частках.
Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 27 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким частково задоволено позовні вимоги.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1200 га, з цільовим призначенням - для ведення індивідуального садівництва, розташовану на території Старосільської сільської ради Сумського району Сумської області.
Припинено право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на вказане вище майно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю сторін у справі, а тому у суду першої інстанції не було підстав для визнання лише за позивачем права власності на 2/3 частини цієї квартири. Оскільки, 1/3 частина зазначеної квартири належить на праві власності відповідачу, тому немає підстав для виселення останнього зі спірної квартири. Крім того, спірний автомобіль був проданий під час шлюбу сторін, а позивач не довела належними та допустимими доказами, що кошти вилучені від продажу автомобіля витрачені відповідачем не на потреби сімʼї, у звʼязку із цим дійшов висновку про відсутність правових підстав в задоволенні позову щодо поділу автомобіля.
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд залишив поза увагою, що позивач наполягала на застосуванні правового висновку Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі №6-486цс16, відповідно до якого коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сімʼї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Таким чином, апеляційний суд відмовляючи позивачу в задоволенні позову в частині відшкодування їй середньої ринкової вартості автомобіля, проданого відповідачем без дозволу та відома позивача, дійшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, оскільки не враховував цей правовий висновок.
05 лютого 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.