Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 202/6500/16-ц
провадження № 61-41254св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Варенко О. П., Городничої В. С.,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна"), ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що за ОСОБА_4 на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, визнано право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1. Проте, 29 лютого 2008 року в Єдиний реєстр заборон відчуження обʼєктів нерухомого майна приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е., у звʼязку з посвідченням договору іпотеки від 29 лютого 2008 року, укладеному між ОСОБА_5 (матірʼю позивача) та ПАТ "ОТП Банк", за реєстром № 66967 внесена заборона відчуження вказаної вище квартири.
Вказує, що іпотекодавцем були порушені норми матеріального права під час укладення іпотечного договору, а саме: на момент укладання цього правочину майно не належало іпотекодавцю на праві власності; предметом іпотеки було майно, одержане за договором про припинення права на аліменти для дитини, що заборонено законом; іпотекодавець не мав права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати спірний договір; реєстрація спірного договору іпотеки та реєстрація права власності (яка повинна передувати реєстрації інших речових прав на таке майно та їх обмежень) були проведені одночасно.
На підставі викладеного ОСОБА_4 просила: визнати недійсним договір іпотеки від 29 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ "ОТП Банк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 22 березня 2017 року (в складі судді Волошина Є. В.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір іпотеки від 29 лютого 2008 року, укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_5, вчинений з дотриманням вимог законодавства.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 червня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позову. Визнано недійсним договір іпотеки від 29 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_5 та ПАТ "ОТП Банк", посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кошляк Н. Е. Стягнуто з ПАТ "ОТП Банк" на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 1 157,52 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нерухоме майно, яке було передане в іпотеку, на момент підписання договору іпотеки не належало іпотекодавцю на праві власності, тому воно не може бути предметом іпотеки.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ "ОТП Факторинг Україна", посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час укладення договору іпотеки його сторонами виконано всі вимоги, що застосовуються до правочинів. Права та інтереси позивача спірним договором не були порушені. ОСОБА_4 набула права особистої приватної власності на спірну квартиру лише 28 серпня 2010 року, а до цього часу це нерухоме майно належало на законних підставах ОСОБА_5 і відповідно до чинного законодавства передано в іпотеку. Судові рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру ухвалені після укладення договору іпотеки, тому вона несе всі права та обовʼязки іпотекодавця. Позивач вдруге звернулася до суду з тим самим позовом до того ж самого відповідача з тим самим предметом, що підтверджується рішенням Індустріального суду міста Дніпропетровська від 04 квітня 2011 року.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.
01 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою і другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Суди встановили, що 29 лютого 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_5 (матірʼю позивача) укладено договір іпотеки з метою забезпечення виконання кредитного договору, укладеного між тими самими сторонами, предметом якого є квартира АДРЕСА_1
18 березня 2011 року на підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю ПАТ "ОТП Банк" продав ТОВ "ОТП Факторинг Україна" права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 26 лютого 2010 року, яке набрало законної сили, за ОСОБА_4 визнано право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 17 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1