Постанова
Іменем України
27 березня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1089/2003
провадження № 61-43858св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І.М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С.,
Пророка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_4, відповідач - Військова частина А2963, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини А2847 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року у складі судді Берегового О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Військової частини А2963, правонаступником якої є Військова частина А2847, про стягнення грошової компенсації вартості речового майна.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 служив у Військовій частині А2963, 27 червня 2003 року був звільнений в запас. Згідно з наказом командувача 28 корпусу військ протиповітряної оборони Збройних сил України від 30 жовтня 2003 року № 032 правонаступником Військової частини А2963 призначено Військову частину А2847.
Посилаючись на те, що при звільненні військова частина заборгувала позивачу грошову компенсацію вартості невиданого речового майна та до цього часу не розрахувалася, ОСОБА_4 просив суд стягнути з Військової частини А2963 грошову компенсацію у розмірі 3 221,60 грн вартості речового майна.
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2003 року (у складі судді Дзерина М. М.) позов ОСОБА_4 задоволено.
Стягнуто з Військової частини А2963 на користь ОСОБА_4 3 221,60 грн грошової компенсації, що підлягає виплаті вартості речового майна.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів належними та допустимими доказами, що відповідач заборгував позивачу грошову компенсацію замість вартості речового майна, тому позов підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим та мотивованим.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина А2847 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2016 року
(у складі судді Сала Т. Б.) у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини А2847 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2003 року відмовлено на підставі частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент звернення з апеляційною скаргою).
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана
з пропуском строку на апеляційне оскарження, а у встановлений судом строк, заявником не наведено поважних підстав для поновлення пропущеного ним строку апеляційного оскарження.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Військова частина А2847 оскаржила його в апеляційному порядку.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2016 року
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини А2847 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2003 року відмовлено на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час постановлення ухвали апеляційного суду).
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Військова частина А2847 вже подавала апеляційну скаргу на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2003 року та ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за її апеляційною скаргою, тому на підставі пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
У касаційній скарзі Військова частина А2847просить скасувати ухвалу апеляційного суду і передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкритті апеляційного провадження, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року постановлена з порушенням статей 19,
55 Конституції України, а тому є такою, що підлягає скасуванню.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2003 року позов ОСОБА_4 задоволено.