Постанова
Іменем України
21 березня 2019 року
м. Київ
справа № 335/4958/15-ц
провадження № 61-15682св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - Державний вищий навчальний заклад "Запорізький будівельний коледж",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Запорізький будівельний коледж" на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2016 року у складі судді Бойка О. Ю. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року у складі суддів: Воробйової І. А., Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Державного вищого навчального закладу "Запорізький будівельний коледж" (далі - ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж") про усунення порушень законодавства про оплату праці у частині одноосібної зміни умов трудового договору шляхом скасування наказів, стягнення заборгованості із заробітної плати, спонукання до вчинення певних дій, відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що вона з листопада 1980 року працює у ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" на різних посадах. 30 серпня 2013 року, на підставі поданої нею 29 серпня 2013 року заяви про зміну трудового договору, відповідачем було видано наказ № 53-к про переведення її на посаду викладача спецдисциплін - "Економіка будівництва" та "Ціноутворення у будівництві" за спеціальністю "Будівництво та експлуатація будівель і споруд", із зазначенням категорії - "спеціаліст вищої категорії", збереженням педагогічного звання - "викладач-методист" та підтвердженням педагогічного стажу, який на той момент складав 20 років. Після винесення вказаного наказу, до початку нового 2013-2014 навчального року, відповідачем не встановлювалось їй педагогічного навантаження з належних навчальних дисциплін. Також не було видано наказу про забезпечення позивача роботою за укладеним трудовим договором, не розʼяснено її права та обовʼязки, не проінформовано про умови праці, не ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Крім того, не було визначено її робоче місце та забезпечено необхідними для роботи засобами. 02 вересня 2013 року ОСОБА_4 звернулась до ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" із заявою про встановлення їй педагогічного навантаження з вищевказаних дисциплін та надання роботи.
Вказувала, що 25 вересня 2013 року відповідач ознайомив її з плановим навантаженням викладача на 2013-2014 навчальний рік від 02 вересня 2013 року без підпису керівників коледжу, в яких зазначалось, що позивачу встановлюється педагогічне навантаження в кількості 390 академічних годин, та 209 годин з почасовою оплатою з тих дисциплін, в яких вона не є фахівцем, а саме: "Технологічні лінії виготовлення деталей та конструкцій", оскільки ця дисципліна відноситься до спеціальності "Виготовлення будівельних деталей і конструкцій", на що своєї згоди позивач не надавала. Також, вона не зверталася до адміністрації ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" із заявою про зменшення їй навчальних (академічних) годин у 2013-2014 навчальному році, як штатному педагогічному працівникові коледжу до рівня 390 академічних годин, та перехід з цілої тарифної ставки, яка складає 720 годин на 0,54 тарифної ставки, так само як і не зверталася до відповідача із заявою про надання іншої роботи, зокрема встановлення їй педагогічного навантаження в кількості 209 годин з почасовою оплатою, які можливо встановлювати тільки за згодою працівника понад 720 годин тарифної ставки. З 01 вересня 2013 року по 20 грудня 2013 року бухгалтерією навчального закладу їй проводилось нарахування заробітної плати виходячи зі зменшеної кількості годин, проте 20 грудня 2013 року її було звільнено із займаної посади за прогул. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2014 року, яке було залишено без змін судом апеляційної інстанції, звільнення ОСОБА_4 було визнано незаконним та поновлено її на роботі.
Після поновлення на роботіза рішенням суду ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" без згоди позивача встановив їй педагогічне навантаження на 2014-2015 навчальний рік в кількості 335 академічних годин замість 720 годин, як штатному працівникові та 432 години з почасовою оплатою, незважаючи на те, що заяву про зменшення їй навчальних (академічних) годин у 2014-2015 навчальному році вона не подавала. Крім того, вона не надавала згоди на виконання запропонованих 432 години з почасовою оплатою, які можливо встановлювати за згодою працівника понад 720 годин тарифної ставки.
Посилаючись на викладені обставини, з урахуванням уточнень, просила визнати неправомірними та скасувати накази № 202-ОД від 29 серпня 2013 року "Про педагогічне навантаження на 2013-2014 рік" та № 212-ОД від 26 вересня 2014 року "Про коригування педагогічного навантаження" в тій частині, яка стосується позивача; стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати за період з 30 серпня 2013 року по 14 вересня 2014 року в сумі 22 730 грн 73 коп., та за період з 15 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року в сумі 32 786 грн 40 коп.; зобовʼязати відповідача надати їй роботу відповідно до трудового договору, що був укладений між нею та відповідачем на підставі заяви від 29 серпня 2013 року та наказу № 53-к від 30 серпня 2013 року; забезпечити річне педагогічне навантаження в обсязі не менше тарифної ставки 720 годин у 2016-2017 навчальному році з врахуванням педагогічного навантаження з дисциплін "Економіка будівництва" та "Ціноутворення у будівництві"; стягнути з відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконним наказ ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" № 202-ОД від 29 серпня 2013 року "Про педагогічне навантаження на 2013-2014 рік" в частині, що стосується ОСОБА_4 Визнано незаконним наказ ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" № 212-ОД від 26 вересня 2014 року "Про коригування педагогічного навантаження".
Стягнуто з ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" на користь ОСОБА_4 недоотриману заробітну плату за період з 30 серпня 2013 року по 14 вересня 2014 року в сумі 22 730 грн 73 коп. та за період з 15 вересня 2014 року по 31 серпня 2015 року в сумі 32 786 грн 40 коп., всього стягнуто 55 517 грн 13 коп. з відрахуванням обовʼязкових податків та платежів. Зобовʼязано ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" надати ОСОБА_4 роботу відповідно до трудового договору та забезпечити річне педагогічне навантаження працівника в обсязі не менше ставки 720 годин у 2016-2017 навчальному році з врахуванням педагогічного навантаження з дисциплін "Економіка будівництва" та "Ціноутворення у будівництві". Стягнуто з ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" на користь ОСОБА_4 7 000 грн на відшкодування моральної шкоди, понесені витрати у звʼязку з оплатою вартості проведення економічної експертизи в сумі 4 448 грн 54 коп. Вирішено питання про судові витрати. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що адміністрація ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" не попереджала позивача належним чином про зміну істотних умов праці. Доказів того, що в коледжі у спірні періоди проводились зміни в організації виробництва та праці відповідачем не надано, а встановлення педагогічного навантаження в меншому, ніж передбачено чинним законодавством про працю розмірі, погіршило становище позивача, а саме призвело до зменшення оплати праці. Розрахунок заборгованості із заробітної плати підтверджений висновком судово-економічної експертизи. Враховуючи, що права позивача на працю та її оплату були порушені відповідачем, наявні підстави для стягнення моральної шкоди, розмір якої суд визначив з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 02 лютого 2017 року рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 листопада 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки у 2013-2014 та 2014-2015 навчальних роках відповідач не попередив позивача належним чином про зміну істотних умов праці, встановлення педагогічного навантаження у меншому, ніж передбачено чинним законодавством про працю розмірі є незаконним та призвело до погіршення становища позивача.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1)Доводи касаційної скарги ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж"
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що навчальне навантаження викладачам коледжів визначається один раз на рік до початку навчального року. ОСОБА_4, яка займала адміністративну посаду та не мала права здійснювати викладацьку діяльність в обсязі більш ніж 480 годин, було встановлено педагогічне навантаження на 2013-2014 навчальний рік в кількості 390 тарифікованих годин та 209 годин з погодинною оплатою з дисциплін, які були на той час не розподілені між викладачами, відповідно до отриманої освіти, проте із встановленим навантаженням вона не погодилась. Від отримання педагогічного навантаження, наданого на 2014-2015 навчальний рік позивач також відмовилась, обовʼязки викладача не виконувала, надавала листки непрацездатності, тому відсутні підстави вважати, що відповідачем були порушені її трудові права. Також судом здійснено невірний розрахунок стягнутої заборгованості із заробітної плати.
(2) Позиція ОСОБА_4 - позивача у справі
У запереченні на касаційну скрагу ОСОБА_4 зазначила про те, що касаційна скарга є необґрунтованою. Відповідачем внаслідок недотримання принципу "належного урядування" було порушено її право на мирне володіння майном, оскільки згідно практики Європейського суду з прав людини заробітна плата є майном і єдиним джерелом існування. Доводи касаційної скарги за змістом є аналогічними доводам викладеним в апеляційній скарзі та не містять посилання на обставини, які є підставою для скасування ухвалених у справі рішень і фактично зводяться до переоцінки доказів.
Також у додаткових поясненнях до заперечень на касаційну скаргу ОСОБА_4 вказала про те, що за результатами проведеної перевірки Територіальною державною інспекцією з питань праці у Запорізькій області було встановлено ряд порушень законодавства про працю, допущених керівництвом ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж", внаслідок чого директора ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обовʼязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Суди установили, що ОСОБА_4 в період з 30серпня 2000 року по 29серпня 2013 року працювала на посаді завідувача денного відділення "Будівельник" ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж".
30 серпня 2013 року в.о. директора коледжу ОСОБА_5 видано наказ №53-к, яким ОСОБА_4 переведено на посаду викладача спецдисциплін з 30 серпня 2013 року із зазначенням категорії - "спеціаліст вищої категорії", педагогічним званням - "викладач-методист", педагогічний стаж - 20 років. Підставою видачі вказаного наказу була заява ОСОБА_4 про переведення на посаду викладача спецдисциплін - "Економіка будівництва" та "Ціноутворення".
Наказом № 202-ОД "Про педагогічне навантаження на 2013-2014 навчальний рік" від 29 серпня 2013 року ОСОБА_4 встановлено педагогічне навантаження 305 академічних годин та 73 години з почасовою оплатою.
20 грудня 2013 року ОСОБА_4 було звільнено із займаної посади за систематичну неявку на робоче місце без поважних причин.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж" було задоволено частково. Визнано незаконним наказ виконуючого обовʼязки директора коледжу № 85-к від 20 грудня 2013 року про звільнення ОСОБА_4 з посади викладача спеціальних дисциплін згідно з пунктом 4 статті 40 КЗпП України; поновлено ОСОБА_4 на посаді викладача спеціальних дисциплін ДВНЗ "Запорізький будівельний коледж"; стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсовано моральну шкоду. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 вересня 2014 року вказане рішення місцевого суду залишено без змін.